У 1994 році, коли Україна була ще зовсім молодою, про неї довідався весь світ. І сталося це завдяки спортивним досягненням наших земляків. На зимовій олімпіаді дівчина з нашої країни посіла перше місце у фігурному катанні. Оксана Баюл, ще вчора маловідома фігуристка з маловідомої країни виявила найкращі здібності і стала олімпійською чемпіонкою.
Ті, хто дивився тоді трансляцію олімпіади по телевізору, зараз пригадають, що перед нагородженням призерів сталася невеличка затримка. Батько розказував мені, як коментатор тоді пояснив, що організатори
Хтозна, може той коментатор тоді й пожартував. А проте, цілкий можливо, що він сказав правду. Адже мало хто тоді, у 1994 році, сподівався перемоги від молодої спортсменки з нікому не відомої країни, тому й сталася затримка з нагородженням.
Так чи інакше, а саме завдяки Оксані Баюл наша держава заявила про себе на весь світ. Оксана, щоправда, залишилась тоді жити в Америці, мала проблеми через алкоголь, згодом зійшла зі спортивної арени
Цей фільм справляє позитивне враження, про Оксану в ньому розповідається з неприхованою симпатією. Отже, виходить, американці пробачили дівчині тимчасове “падіння”? А як же ми, її земляки?
В Україні фігуристку зараз не дуже згадують…
У тому ж фільмі йшлося й про те, що тепер Оксана повернулася до нормального життя, тренується на якомусь російському стадіоні, пояснюючи цей вибір тим, що в Росії кращі умови для тренування, і збирається виступати. Дуже хочеться побажати спортсменці подальших успіхів і перемог. Напевне, багато хто зі “свідомих українців” може звинуватити її у відсутності патріотизму, адже вона живе то в Америці, то в Росії, однак її потрібно не ганьбити, а прославляти за безперечний великий внесок у розвиток українського спорту.
Оксана Баюл була першою вітчизняною спортсменкою, про яку заговорили в інших країнах, а далі цей ряд значно розширився. Хто ж зараз не знає такого імені, як Лілія Подкопаєва? Гімнастка народилася в Донбасі, має безліч нагород і також є олімпійською чемпіонкою.
Ставши широковідомою, Лілія не зрадила своїй “малій батьківщині”, Донбасу, як, до речі, і “великій”. Вона живе то в Києві, то за кордоном, однак часто приїжджає додому, з рідне місто. Вже традиційним став ‘ чемпіонат зі спортивної гімнастики “Золота Лілія”, який проводить у Донецьку Иодкопаєза.
Вона підтримує і молодих гімнасток, допомагає зробити перші кроки у великому спорті.
Не менш відомою є в Україні та світі й інша дівчина – Яна Клочкова, “наша рибка”, як нерідко називають її з любов’ю коментатори і журналісти. Яна – володарка багатьох престижних нагород з плавання, що не заважає їй займатися й благодійними справами.
Не можна обійти увагою і постать знаменитого гравця італійського “Мілану” Андрія Шевченка, чи то Шеву – так його називають мільйони вболівальників. Андрія не можна звинувачувати у відсутності патріотизму, хоч він і грає в далекому італійському клубі. Життя є життя, і футболісти мають грати в тій команді, яка їх запрошує.
Безумовно, “вартість” Шевченка як гравця надзвичайно велика, і будь-який клуб із задоволенням придбав би такого легіонера. Та не всім наш футболіст “по кишені”. Тому, мабуть, слід не ображатися на команду “Мілан” за те, що там грає наш футболіст, а співчувати іншим клубам, які не змогли запросити його до себе.
Тим більше, що у збірній України Андрій Шевченко займає постійне місце, а отже, про відсутність патріотизму не може бути й мови.
Якщо вже згадали про футбол, варто наголосити, що в Україні є принаймні два футбольні клуби, які в майбутньому можуть претендувати на високий рейтинг у Європі. Йдеться про багаторічних суперників – “Динамо” і “Шахтар”. Я вже бачу скептичні посмішки на обличчях тих, хто прочитав ці рядки, адже обидві команди інколи виступають невдало, і їхні вболівальники не завжди можуть ними пишатися.
Однак хочеться пірити, що рано чи пізно про “Динамо” і “Шахтар” будуть говорити у світі з таким же захопленням, як і про “Арсенал”, “Реал” та інші клуби.
І наостанок слід згадати про кумирів мільйонів українців – братів Кличків. Віталію та Володимиру аплодує весь світ, вся Україна завмирає біля телевізійних екранів, коли хтось із них виходить на ринг, кожен вболівальник, сприймає як найстрашніше нещастя їхню поразку, якщо така раптом трапляється.
Оксана Баюл, Яна Клочкова, Лілія Подкопаєва, Андрій Шевченко, Володимир і Віталій Клички. Це люди, завдяки яким український спорт не вмирає, а навпаки, розвивається, виходить на світовий рівень, завдяки яким ім’я України стає відомим в інших країнах. Скажете, що цей ряд надто малий для такої великої країни?
Але ми назвали далеко не всіх спортсменів, а Україні ще так мало років, і у неї все попереду!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)