У творчості всіх великих поетів обов’язково є вірші, присвячені слову – його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова.
Леся Українка розуміла своє покликання як служіння народові. Розуміла й діяла, не відступаючи від переконань – попри всі удари долі, розчарування, відчай. Її художні твори засвідчили це відповідальне ставлення поетеси до художнього слова. Яскраво і переконливо роль поезії розкрита
Головний герой твору – молодий поет, усім серцем відданий народові. Він вільно живе і створює свої пісні для простих людей. Слово поета має незвичайну силу – воно здатне будити душі людей і надихати їх на подвиги.
У сюжеті поеми розгортається конфлікт між поетом і лицарем Бертольдо, який вважав себе наймогутнішим і найбагатшим, доки не зустрівся зі співцем. Виявилося, що багатство поета значно більше: він має волю, сильні і чудові пісні, здатні зачаровувати і старих і малих. Співець допоміг Бертольдові освідчитися коханій.
Поетичне слово розтопило серце гордої хапки, і
Удруге пісня поета врятувала Бертольдо в час війни. Не витримавши опору чужого міста, вояки готові були безславно повернутися додому. Лицар виявився безсилим протистояти підмию свого війська, і тут вирішальну роль відіграли співці, які своїм виступом зуміли повернути воякам і силу, і бажання йти у бій.
Автором пісні, звісно, був знайомий уже поет. Отже, художнє слово здатне надихнути людей, привести їх до перемоги над порогом.
І ще одну роль може виконувати поезія – вчити людей, пробуджувати в них прагнення до волі, до справедливості. Пісні героя “Давньої казки” розкривали правду про панів і мужиків і закликали простий люд до зброї, до захисту своїх прав, Леся Українка ствердила вірність поета інтересам народу, готовність служити йому до кінця.
Вірш “Слово, чому ти не твердая криця” втілює цю ж думку, але по-іншому. Цей твір – монолог авторки, звернений до своєї поезії. У ньому звучить прагнення зробити слово разючою зброєю, здатною зняти “вражу голову з плеч”. Поетеса не приховує своєї слабкості фізичної:
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам.
Але як же вона вірить у силу поетичного слова, готового повести “месників дужих” до бою, додати їм відваги й рішучості!
Не можна не згадати ще одного твору Лесі Українки – вірша “Поет під час облоги”. Тут також наголошується на силі поетичного слова, на його здатності впливати на людей, у потрібний час піднімати настрій, заспокоювати або вести у бій.
Поет не боїться від ворога смерті,
Бо вільная пісня не може умерти.
Свої думки про роль поета і поезії Леся Українка втілила у художніх творах, а правдивість цих думок була підтверджена творчою долею спадщини поетеси. Для кількох поколінь українців Лесине слово допомагало й допомагає долати життєві перешкоди, боротися з труднощами й одержувати перемогу. Наша славетна письменниця зуміла “виточити, вигострити зброю іскристу” і подарувати її своєму народові.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)