Переді мною стоїть досить цікаве питання: що можна вважати українським ідеалом? І однозначної відповіді на нього бути не може. Адже українці – дуже неоднорідна нація, до того ж, як говорили декілька років тому, “нас 52 мільйони”, а отже, у кожного може бути свій ідеал, не схожий на ідеал іншої людини. І кожен з нас має право стверджувати, що саме виплеканий ним образ може вважатися українським ідеалом. А ще врахуймо, що цей самий ідеал міг змінюватися протягом століть! І що ж тепер робити?
Як знайти відповідь на питання?
А може, слід
Можливо, ідеалом виступає молода дівчина-українка, напрочуд гарна й чиста душею: очі – як терен, брови – мов шовкові шнурочки, щічки – як червоні рожі, вуста – наче червоні ягідки, довге шовкове волосся, чудове вбрання, ряд прикрас (корали, дукачі, намисто)… Дівчина скромна, працьовита, побожна, шаноблива.
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі…
Співається у пісні на слова С. Руданського. “Золото
Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа.” А ще Маруся “на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і всякому покірна”.
А Мавка у драмі Лесі Українки! Прекрасний образ, узятий із фольклору, і скільки в ньому чарівності, неповторності! А Маруся Чурай з однойменного твору Ліни Костенко: красива зовні, чиста душею, незважаючи навіть на тавро вбивці, якого зовсім не заслуговує!
Отже, ми вбачаємо український ідеал в образі молодої вродливої дівчини? А може, ідеалом є інший одвічний образ – мати з немовлям на руках? Цілу галерею образів матерів змальовує у своїх творах Марко Вовчок. Так, більшість з цих жінок глибоко нещасні, адже над ними тяжіє ярмо кріпацтва.
Однак, тримаючи на руках немовля, жінка наче перероджується, забуваючи про все на світі. Ідеалізує матір і Т. Г. Шевченко у своїх поемах, віршах і повістях.
А якою ніжністю проникнуті народні колискові, які співає мати над колискою дитини:
Сонки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки,
А рісточки у кісточки,
Здоров’ячко у сердечко,
А в роточок говорушки,
А ніженьки ходусеньки,
А в ручечки ладусеньки.
Героїня твору Лесі Українки також заколисує свою дитину ласкавими і ніжними словами:
Спи ж ти, малесенький,
Пізній-бо час…
То, може, мати з дитиною – український ідеал? Недарма ж в Україні споконвіку найшанованішою була Богородиця з немовлям на руках.
А можливо, українським ідеалом є козак – оборонець рідної Батьківщини від чужоземців-поневолювачів? Мабуть, в усіх фольклорних творах, в усій українській літературі не знайдемо більш популярного образу. Чимало дум, історичних пісень, балад, переказів, легенд, казок змальовують образи відчайдушних козаків, як історичних персонажів, так і безіменних героїв.
Не можна не пригадати твір, який у цілому присвячено українському козацтву – “Енеїду” І. Котляревського. В образах Енея і троянців втілено найкращі риси українських дицарів-козаків, про що свідчать уже перші рядки твору:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак…
Еней, його військо, Низ та Евріал. Усіх цих героїв Котляревський змальовує з великою любов’ю, віддаючи їм належну шану; хоча деколи й сміється над ними, та сміх цей є доброзичливим, приязним.
Чимало героїчних вчинків козаків змальовано у творах українських поетів-романтиків, зокрема Т. Шевченка, А. Метлинського, М. Костомарова, І. Вагілевича, М. Шашкевича, Я. Головацького, які у своїх поемах, віршах і баладах вимальовують ідеалізований образ козака з усіма його найкращими рисами. Він мужній, хоробрий, сильний, благородний у своїх вчинках, незламний у бою.
А згадаймо ще Кирила Тура з роману П. Куліша “Чорна рада”. Непохитний у своїх переконаннях, винахідливий і навіть хитрий, благородний і впертий, він є збірним образом козака.
З приходом в українську літературу критичного реалізму образ козака поступово відходить, зникаючи з художніх творів, однак у пам’яті народу козак назавжди залишається взірцем чеснот.
А може, я помиляюсь, і український ідеал слід шукати зовсім не в людських образах, хай то буде дівчина-красуня, молода жінка з дитиною, Лицар-козак? Можливо, українським ідеалом є ряд позитивних якостей, які повинен мати кожен свідомий українець? У такому випадку цікаво: хто ж може встановити критерії, за якими можна визначити ці якості?..
Вигадаємо спеціальну комісію, яка буде визначати український ідеал? Та, здається, такі ідеали вже є: Леся Українка, Василь Стус та інші.
Мені ж здається, ідеалом є людина, яка залишається Людиною, земля, яка родить хліб, мати, яка колише дитину, дитина, яка посміхається, тобто все те, що відповідає своєму призначенню на землі!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)