Як пояснює письменник Квітка – Основ &;#8216;яненко виникнення задуму повісті ” Маруся “? Квітка-Основ’яненко почав писати українською мовою в роки миколаївського гніту, коли реакційними колами заперечувалася сама можливість створення української літератури. Квітка виступив оборонцем рідної мови й літератури не тільки від чужих недругів, а й від “своїх” невір. Свої міркування про право українського народу на власну художню літературу письменник висловив у “Супліці до пана іздателя”.
Як свідчив письменник, повість
Письменник неодноразово підкреслював, що “Маруся” написана для заперечення скептичних тверджень різних “скализубів” та “усезнаїв”, ніби українською мовою неможливо створити щось таке, що було б “і звичайне, і нікчемне, і розумне, і полєзне”.
Поставивши перед собою мету зобразити позитивного героя, автор звернувся до добре відомого йому
І поясніть, які чесноти християнської моралі уособлює Наум Дрот, батько Марусі.
Усі без винятку персонажі повісті – прості, благородні, душевні люди, скромні, правдиві й самовіддані, покірливі й богобоязливі.
Усіма можливими чеснотами наділений Наум Дрот, батько Марусі. Він був щирим парубком у селі. Слухався батька й матері, поважав старших, товаришам своїм, був справжнім другом.
Був чесний, “ні півслова ніколи не збрехав”, не пив і п’яниць не терпів. Вірив у Бога, ходив до церкви не тільки у великі снята, а й маленькі. Допомагав бідним і грошима, і доброю порадою.
Дружину свою поважав і любив, як свою душу. Не було між ними ніколи не тільки бійки, а й ніякої лайки. Коли дружина його журилася, що Бог не дав їм дітей, він утішав її, умовляючи, що все робиться по волі Божій: “Чоловікові треба трудитися до самої смерті; дасть Бог діточок – діткам зостанеться; а не дасть. “Ніщо не наше, усе Боже”.
Такою ж чесною, роботящою, богобоязливою виховав Наум свою дочку Марусю. Дізнавшись про її Кохання до Василя, він, люблячи дочку і бажаючи їй щастя, не погоджується одружити її з коханим, бо, добре знаючи життя, розуміє, що на Марусю, коли вона одружиться з Василем (а його не мине солдатчина),і тяжка доля солдатки.
Мудрість і батьківська доброта Наума розкриваються в сцені, коли він, зваживши на всі обставини, погоджується на шлюб Марусі й Василя.
Втративши єдину доньку, Наум не вдався в тугу, продовжував працювати, не лінуватись, роздаючи зароблене старцям Божим, сповідуючи думку: “Гріх лежати, доки здужаю, і робити, і бідним подавати”.
У повісті “Маруся” Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної Творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: “Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі – як тернові ягідки, бровоньки – як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок… прямесенький, а губоньки – як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані”. І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся “до діла невсипуща”. Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, “як ясочка”, червоніє, “як калина”, тріпочиться, “як тая рибонька”, – “коли б їй крила, полетіла на край світу!” Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: “Таточку, голубчику, соколику, лебедику!
Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.
Надзвичайно поетично описує Квітка народні обряди: сватання, весілля дівчини-нареченої. Широке використання побутового матеріалу, постійне звернення до народної творчості надають повісті національного колориту, внаслідок чого “Маруся”
Стала для інших народів відкриттям нового мальовничого краю та його доброю,
Працьовитого й волелюбного народу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)