Кажуть, скільки людей, стільки й думок, стільки точок зору. Зокрема, на такий глибоко особистий предмет, як ідеал. Що таке ідеал у розумінні різних людей?
Деякі думають, що ідеал – це, насамперед, мета, яку людина ставить собі один раз у житті і потім увесь час намагається її досягти. До цих людей можна віднести і поета Павла Грабовського уже тому, що поети та письменники – найбільші та найфанатичніші ідеалісти. Ідеал, чудовий образ, потрібен їм, як повітря, бо інакше неможливо писати художні твори. Але ідеали Павла Грабовського дуже суперечливі
По-перше, тому, що вони раз і назавжди усталені. Як на мене, ідеал має у своїй основі щось одне, але обличчя його постійно змінюються, бо з часом змінюється і людина, і її світогляд, і не можна все своє життя підпорядковувати одному-єди ному образу. А Павло Грабовський зробив саме так. Єдиний і непорушний ідеал людини-борця, людини-мученика пронизує усі його вірші:
Боровся я за щастя для людини, За світло в чорній млі.
Такій ідеї служить усе життя поета, навіть особисті стосун ки: з друзями, з коханою жінкою, у якій вів знайшов однодумця і справжнього товариша.
Любить врага, всестраднице
– так писав Грабовський на ім’я Надії Сигиди, полум’яної революціонерки, яку називав “щирою”, “простою”, насправді ідеальною, якою “тільки що не марить”.
І саме тут виявляється суперечність у світогляді поета. Один ідеал наче приноситься Іі жертву іншому: жінка підпорядкована боротьбі заради кращою го майбутнього життя.
Але чи потрібна така жертва? Чи варта майбутня краса і гармонія хоч однієї хвилини страждання навіть самої непоміт” ної людини? Грабовський припускає таку жертву, хоча йому і не під силу боротьба і катування, він вважає їх несправедливими!
Війна та кров… О, чоловіцтво хиже, Не гідне навіть імені людей
Справедливо чи несправедливо приносити жертву майбут ньому, кожний вирішує особисто для себе. Павло Грабовський уі своїй поезії на це питання шукав відповідь все життя.