Поетичні ідеали П. Грабовського

Кажуть, скільки людей, стільки й думок, стільки точок зору. Кожна людина формує протягом життя свої ідеали, якими живе, до яких прагне.

Що таке ідеал у розумінні різних людей? Деякі думають, що ідеал – це та мета, яку людина ставить собі один раз у житті і потім намагається її досягти. Саме такою людиною й був поет Павло Грабовський, уже хоча б тому, що поети та письменники – найбільші й найфанатичніші ідеалісти. Ідеал, чудовий образ, потрібен їм як повітря, бо інакше неможливо творити, неможливо жити майбутнім.

Провівши більшу частину

свого життя у засланні, далеко від рідної землі, рідної культури, не спілкуючись з іншими представниками літературних кіл, поет

Мріє про краще майбутнє України, створюючи образ борця за її свободу. Єдиний і непорушний ідеал людини-борця, людини-мученика пронизує всі його вірші:

Боровся я за щастя для людини,

За світло в чорній млі.

Поет служить усе життя тільки одній ідеї, сприймаючи світ через призму боротьби та праці заради кращого майбутнього. Із замилуванням і болем згадує він свою кохану, яка загинула на каторзі:

Любить врага, всестраднице свята,

Ти людям грішним завішала,

Конаючи під

тяжею хреста… –

Так писав Грабовський Надії Сигиді, полум’яній революціонерці, яку називав “щирою”, “простою”, насправді ідеальною, якою “тільки що не марить”. І саме тут виявляється суперечність у світогляді поета. Один ідеал наче приноситься в жертву іншому; жінка і революція покладені на ваги.

Але чи потрібна така жертва? Чи варті майбутня краса і гармонія хоч однієї хвилини страждання навіть найнепомітнішої людини? П. Грабовський допускає таку жертву, хоча йому і не під силу боротьба й катування, він уважає їх несправедливими:

Війна та кров… О, чоловіцтво хиже,

Не гідне навіть імені людей!

Бачачи страждання свого народу і не знаходячи іншого шляху для його визволення, крім жорстокої боротьби, усі свої поетичні твори П. Грабовський присвячує тільки цій ідеї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Поетичні ідеали П. Грабовського