З давніх-давен література і поезія відігравала важливу роль в житті суспільства. З самого раннього віку ми чуємо колискові пісні та народні твори, які протягом віків створювали наші талановиті співвітчизники. Ми можемо навіть не помічати, але поезія супроводжує нас усе життя. Саме тому майже всіх поетів хвилює їх призначення та їх вплив на життя простого народу. Видатна українська поетеса, добре відома далеко за межами нашої країни, наприкінці XIX століття написала поему “Давня казка”.
Цей твір написаний на диво просто для сприйняття
Пісні-слова вислухати.” Спираючись на велику любов людей до співця, відображеного в поемі, можна зробити висновки, що він був дуже талановитий. Одного разу він навіть написав поему на замовлення. За допомогою цієї поеми лицар Бертольдо зміг висловити свою любов и завоювати серце своєї коханої. Але вірші талановитого
“Співці по місті ходять І піснями люд морочать, Все про рівність і про волю У піснях вони торочать. Вже й по тюрмах їх саджають, Та ніщо не помагає, їх пісні ідуть по людях.”
Всякий пісні його переймає, всякий їх переказує. За подальшим сюжетом лицар Бертольдо приймає рішення захопити неприступні мури одно з гарно укріплених міст. Але це місто було досить могутнім, а військо Бертольдо втомилося від походів. Однак для підйому бойового духу перед воїнами вийшли співці та заспівали пісню, яка була написана головним героєм поеми.
Ця пісня настільки надихнула військо Бертольдо, що воно продовжило боротьбу і швидко захопило укріплене неприступними стінами місто. За таку допомогу лицар пообіцяв поетові винагороду, але обіцянку свою так і не виконав. Однак поет був безкорисливим і ніколи не потребував матеріальної допомоги за створені вірші, бо ця людина була готова на самопожертву заради інших людей.
Він знав, що незважаючи на те, що б з ним не сталося, його вірші будуть вічно жити в серцях і пам’яті його рідного народу. Навіть під час перебування у в’язниці митець відчував, що його думка, втілена у віршах, лишалася на волі і допомагала людям. “Та й в темниці буду вільний, – Маю думи-чарівниці, Що для них немає в світі Ні застави, ні границі.
І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.”
На превеликий жаль за життя поета всі його мрії про вільне життя свого народу не здійснилися, але народ завжди пам’ятав митця, а його творчість завжди залишалася в серцях людей. Основна ідея поеми Лесі українки “Давня казка” зосереджується в призначенні поета і поезії та їх впливу на життя людей. У цьому творі авторка переконує читачів в тому, що можливості поетичного слова майже безмежні, а для справжнього поета головним є свобода слова і воля думки, а не матеріальне благополуччя. “Давня казка” – це справжній поетичний маніфест Лесі Українки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)