Я живу у великому селищі на березі моря. Моє селище зветься Мирне. Колись воно було маленьким хутором у степу, а з часом розрослося.
Тепер до Мирного можна дістатися рейсовими автобусами та електричкою, яка має зупинку поблизу селища.
У Мирному є п’ятиповерхові та двоповерхові будинки з квартирами. Решта мешканців Мирного живе у приватних будинках з садибами. Влітку дехто, кто живе близько до моря, тримає в своїх дворах цілі міні-готелі для курортників.
Щодо мене, то я – мешканець п’ятиповерхового будинку.
У Мирному дві
Кожної осені, 25 вересня, ми святкуємо День селища. Збираємося в центрі Мирного на концерт та на спортивні змагання. Колись в цей день селище було визволено від фашистів.
Я люблю своє селище не тільки за те, що тут влітку можно досхочу купатися в морі та рибалити. У самому селищі багато природи: фруктові сади, тінисті двори, заквітчані палісадники. Навіть сквер є для відпочинку місцевих мешканців. Влітку в садках дітлахи не злізають з черешень, вишень, абрикосів, яблунь, груш та слив.
Ранком мешканців Мирного будить спів пташок, а не міський гуркіт.
В той же
Молодь може знайти собі багато розваг, зокрема, діскотеки.
А дорослим людям в селищі значно легше знайти добру роботу, ніж у віддаленому селі. В Мирному, окрім курортної “індустрії”, є агрофірми, комбікормовий завод, різні майстерні, а ще ціла приватна фабрика з консервування фруктів.
Взимку цікаві події зосереджуються в Будинку культури Мирного. Діти займаються тут у різноманітних гуртках: футболу, настольного тенісу, м’якої іграшки, бального танцю, музичному гуртку та інших.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)