Я цілком погоджуюсь із цими заповідальними словами поетеси Ліни Костенко, тому що в них глибока правда людяного ставлення до світу.
Доказом цього може бути те, як живе сьогодні міський мешканець. Ми підсвідомо прагнемо до природи: хтось саджає квіти біля будинку, а хтось їм щиро радіє й дякує добрим людям за працю. Не всі, звичайно, можуть утримувати домашніх тварин удома, та більшість людей люблять їх. Кажуть, і тварини добре розуміють, що ти за людина, хоч ти ще й слова не промовив.
Вже саме ставлення до природи часто виявляє міру доброти
Прикладом цього може слугувати поема Лесі Українки “Лісова пісня”. Дядька Левка лісові мешканці поважають і не бояться, бо він розуміє природу, відчуває її. Та як немудро й жорстоко чинить після його смерті сестра, бо не розуміє природи й не прагне цього, для неї існує лише світ матеріального.
Любити “травинку і тваринку” може людина добра, здатна сприймати цей світ як дар і дякувати Богові за нього.
Яскравим прикладом цього можна вважати життя нашої старенької сусідки. Вона мала тепле серце й не могла залишатися байдужою, коли бачила немічне
Та були й такі, що використовували її доброту, підкидаючи їй нових кошенят. Але вона не скаржилася, і у всіх теплішало на серці, коли бачили усміхнену бабусю, яку на обід супроводжували різнокольорові коти, вишикувавшись за своєю ієрархією.
Таким чином, можна сказати, що слова Ліни Костенко: “Любіть травинку і тваринку” – це заповіт любити життя і дякувати Богу за цей дар.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)