Я впевнений у тому, що українське козацтво відіграло значну роль у становленні нашої країни і вплинуло на формування специфічних рис національної культури, народного характеру і самосвідомості. Я вважаю, що вже самим фактом свого існування і своєї діяльності козацтво надихало своїх співвітчизників на національну незалежність, на боротьбу проти феодального гноблення.
З давніх-давен нашому народові приходилося відстоювати права на свободу і вільне існування, адже наша земля завжди була щедрим і багатим краєм, на який зазіхали і сусіди,
Козацькі війська у всі часи боронили рідний народ і свою землю, прагнули свободи, незалежності і утворення власної самостійної держави.
Сьогодні нам, нащадкам славетних козаків, добре зрозуміло, який безцінний
Запорозькі козаки прикладали багато зусиль для того, щоб наш народ мав якомога більше освічених і вчених людей, які б могли захищати своїх співвітчизників від нападів на їх віру, від посягань на культуру та традиції.
На мій погляд, українське козацтво зіграло свою роль і у формуванні ментальності нашого народу. Ми й сьогодні захоплюємось героїзмом козаків, які, не зважаючи ні на що, йшли на смерть заради волі рідної країни. Вони були нескореними, гордими і благородними.
Однак, я вважаю, що найголовнішою рисою козацької ментальності, яка через деякий час стала рисою будь-якого українця, була висока громадська свідомість. Саме ця риса найважливіша й сьогодні. Крім того, українські козаки відрізнялися своєю щедрістю, безкорисливістю, чесністю, добросердечністю і вірністю у дружбі.
Вони були винахідливими, поміркованими і в той же час простими, вони поважали старших, а понад усе цінували свободу.
Усі ці чесноти вплинули на формування менталітету українського народу. Тому ми повинні гордитися своїми славетними предками і наслідувати їх. Та при цьому зовсім не треба бездумно переносити в сьогодення все, що було доречним і логічним в епоху козацтва. Пишаючись героїзмом запорозьких козаків, не слід забувати, що то була доба незрозумілих і заплутаних інтриг, доба кривавих воєн, які назавжди залишали відбиток у їхніх серцях, дуже часто перетворюючи ці серця у кремінь.
Серед представників українського козацтва найбільше цінувалася кмітливість, військовий досвід і сміливість. Безперечно, ці якості чудові і теж варті наслідування. Але людина вразлива, чутлива і лагідна не мала ніяких шансів виділитися серед козацького гурту, навіть якщо б була талановитою.
Я вважаю, що взірцем для наслідування нащадками могли б стати і ті козацькі чесноти, які перетинаються з християнською мораллю. Насамперед, це глибока повага до старших людей і заслужених воїнів, без яких не проходила жодна козацька рада. Саме їхні слова були найвагомішими і досить часто ставали вирішальними.
На мою думку, цей звичай не заважило б відродити і зараз, бо, нажаль, в наш час життєвий досвід і мудрість старших людей не мають ніякої ваги. Не менш мені імпонує і чесність козаків навіть до своїх ворогів, а також вірність у дружбі. Мені гірко і боляче спостерігати, як іноді заради власної вигоди люди паплюжать своїх колишніх друзів, а щодо ворога – взагалі, не соромляться будь-яких засобів.
А ще мені здається, що у козаків не зайвим би було запозичити винахідливість і кмітливість у повсякденному житті. Сучасне суспільство розбестило людей благами цивілізації, тому досить часто вони відчувають себе безпорадними, опиняючись без звичних засобів існування. А найголовніше, що потребує відродження у сьогоденні, – це висока громадська свідомість наших козацьких предків.
Нашим сучасникам потрібно дбати про культурне і духовне відродження народу, потрібно навчитися пишатися тим, що ми – українці.
(4 votes, average: 3.75 out of 5)