Здавна українці вважалися добрими господарями. Нічого зайвого не брали у матінки-природи. А якщо й повинні були брати щось для влаштування побуту, то використовували ощадливо.
Наприклад, соняшник давав людям не тільки олію. Використовувалися й стовбури. Попіл від спалених у печі стовбурів заливався окропом і настоювався три доби.
Потім у цей розчин кидали розпечене каміння і брудну білизну. Ніч вона виварювалася, а ранком жінка дерев’яним пральником вибивала її на річці або ставку.
Широко використовувалася й солома. Новонародженій
У діжах у кількох шарах соломи зберігали квашені яблука, а у клуні – свіжі.
Справжніми витворами народного мистецтва є плетені з соломи кошелі для зерна, сухофруктів, цибулі.
А чи замислювались ви над тим, чому двері й стелі в хатах невисокі? Це для того, щоб не марнувати тепло. У сінях з боку печі ставили комини чи димарі.
Там селяни просушували вологий одяг, а в холодну пору тримали ягнят, поросят.
Господарське ставлення до природи – одна з найхарактерніших рис українців.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)