Бери вершину – матимеш середину.
Г. С. Сковорода
Не треба боятися робити у своєму житті перший крок у нове і невідоме. Не треба боятися помилок і загроз, які бувають у житті кожної людини. І не треба приносити в жертву шанс, який інколи дається лише один раз у житті. Треба більше боятися того, що перший крок зробить за тебе хтось інший.
До прогресу людину постійно стимулюю обмеженість її можливостей. Все, про що ми мріємо або розмірковуємо, рано чи пізно перетворюється в реальність. Можливо, якісь плани в життя втілить хтось інший, але
А оцінюючи справи інших, особливо коли при них розповідають ті, хто впорався з цими справами, треба “брати вершину”, а результаті частіше усього це буде лише середина.
Та повернемось до людських мрій. Колись люди мріяли літати, і з часом у небі з’явилися аероплани і літаки. Хотіли люди плавати океанами, і в морі з’явилися кораблі та підводні човни.
Сподівалися люди побачити, що відбувається у космосі – і в небі з’явилися супутники, а потім й космічні ракети з
Людська природа вимагає від кожного, хто намагається досягнути успіхів у житті, категоричності і парадоксальності. Тобто, треба бути реалістом і при тому робити майже неможливе. Але щоб це неможливе підкорилося, за ціль треба брати вершину.
Невідомо, досягнеш ти цієї вершини, чи ні, але середину отримаєш обов’язково. Адже визначення своїх здібностей, які потребують надреальних, надможливих, надприродних, постійно стимулює наш мозок для нових і нових звершень.
Але це все – високі матерії. А в реальності позитивний результат своєї праці можна побачити тільки у разі відповідального і сумлінного підходу до цієї праці. Але й необхідність досягнення мети разом з вірою у власні сили та прагненням досягнути вершин теж роблять справжні дива.
Сумнів тих, хто оточує людину у її можливостях може вплинути на неї і позитивно, і негативно. Комусь цього буде достатньо для того, щоб кинути ту чи іншу справу і впасти духом, а комусь це додасть наснаги для доказів того, що всі оточуючі неправі. З комплексами і невпевненістю в собі треба будь-якими засобами, нещадно та яро знищувати в собі те, що хоч трохи може підірвати віру в себе та власні сили. І краще усього завжди треба ставити найбільш високі цілі.
Якщо людина буде ставити перед собою цілі, які оточуючим здаються неможливими і нездійсненими, то після досягнення омріяних вершин людина починає розуміти, що опинилася лише на середині свого шляху до цілі і що справжні висоти чекають на своїх підкорювачів далеко попереду. “Найвища насолода – зробити те, що на думку інших ви зробити не можете” – так колись сказав У. Беджот.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)