Прославимо жінку-матір, чия любов не знає перешкод, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ!
М. Горький Про матерів, як писав М. Горький, можна розповідати нескінченно. Тому що безбережна та любов, якою обдаровує мати своє дитя. А головне – безкорислива.
Мами знають, що ми їх любимо. Але наша любов, навіть дуже велика і віддана, незрівнянна з материнською любов’ю. Ми виростаємо. Наші особисті проблеми, справи заповнюють наші голови і серця.
Здається, що нічого більш важливого у світі немає. Ми приходимо додому, похапцем їмо і намагаємося
Але найчастіше ми відмежовуємося незначними фразами.
Зупинися, мій друже! Одумайся! Ще не пізно. Ти ще не дуже глибоко ранив мамине серце, але якщо так піде далі…
Ні, мама тебе не розлюбить: на це жодне материнське серце нездатне. Але сум її ти примножиш. А на це ні в тебе, ні в мене права немає.
Колись я читав про те, що син ділить з матір’ю квартиру і майно через суд (О. Алексін. “Поділ майна”). Син увесь час повторював під час суду, що хоче,
Вважав, що в житті такого не буває. Я радів, коли у відповідь на чергове “я нічого зайвого не хочу”, суддя вимовив: “Позивати матір – це найостанніша на землі річ. А ви говорите: не треба зайвого”.
Ці слова були сказані тоном, що оскарженню не підлягає.
Більшість з нас не такі, як цей син. Але все-таки наші мами від нас не одержують сповна. Ми відкладаємо іноді свою подяку і доброту на потім, забуваючи, що цього “потім” може і не бути. У поета Яшина є такий пронизливий вірш “Поспішайте робити добрі діла”.
Мова в ньому не про матір, а про вітчима і бабусю, але інтонація і зміст відповідають нашій темі. Вірш закінчується так:
Теперь прошел я тысячи дорог
Купить воз хлеба, дом срубить бы мог…
Нет отчима,
И бабка умерла…
Спешите делать добрые дела!
Добрі діла для кожної матері – це відсутність у нас тривог. Це, як то кажуть, програма-мінімум. Не соромся розповісти мамі про свою дружбу з дівчиною, їй твоя відвертість – бальзам на душу. Перед ухваленням важкого рішення попроси в мами поради і прислухайся до неї. Мама сину поганого не порадить.
Поспіши першим привітати маму в день її народження! Намагайся не робити дурних учинків, щоб мамі не було соромно за тебе! Коли виростеш, не забувай піклуватися про неї.
Пам’ятай, що ролі перемінилися: тепер їй потрібна твоя допомога.
“Шануй батька свого і матір свою”, – цю Божу заповідь треба неухильно виконувати. Без цього важко стати гідною і шанованою людиною. Неповага до батьків, невдячність до них – це вада, яку люди не вибачають. Хто захоче такій людині робити добро?
Хто з нею буде вести спільні справи? Адже вона не поважає свою матір з батьком, кого ж вона буде поважати, цінувати, кому вона буде вдячна?! Нехай вдячне, дбайливе, турботливе ставлення до батьків стане велінням душі, совісті, а не 51-ю статтею Конституції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)