Останнім часом дуже гостро встає питання про відповідальність кожної людини за результати своєї праці. Праці в самому широкому змісті слова. Численні безвідповідальні експерименти над природою привели до екологічної катастрофи.
Результати непродуманих соціальних експериментів ми постійно відчуваємо на собі. Про одному експерименті мова йде в повісті М. Булгакова “Собаче серце”. Чисто наукова цікавість професора Преображенський, що пересадила собаці гіпофіз людини, приводить до появи на світло незвичайної істоти – Поліграфа
Що сполучає в собі минуле бродячого собаки й безпутного п’яниці, Кульок народжується з одним почуттям – ненавистю до тих, хто його кривдив. І почуття це якось відразу попадає в загальний тон класової ненависті пролетаріату до буржуазії (Кульок читає переписку Маркса з Каутським), ненависті бідних до багатих (розподіл квартир силами будинкового комітету), ненависті неосвічених до інтелігенції. Виходить, що увесь новий світ побудований
Кульок, чиїм першим словом була назва магазина, де його обварили окропом, дуже швидко вчиться пити горілку, грубіянити прислузі, перетворювати своє неуцтво в зброю проти освіченості. У нього навіть є духовний наставник – голова домком Швондер.
Кульок підходить Швондеру – у нього низьке соціальне походження й порожня свідомість. І кар’єру Шарикова воістину дивна – від бродячого пса до уповноваженого по знищенню бродячих кішок і собак. Ну, кішки ще зрозуміло – пережиток минулого. Але собака-те за що? І отут проявляється одна з основних рис Шарикова: йому повністю далека подяка. Навпаки, він мстить тим, хто знає його минуле. Він мстить собі подібним, щоб довести свою відмінність від них, самоствердитися.
Бажання піднятися за рахунок інших, а не ціною власних зусиль характерно для представників так званого нового миру. Швондер, що надихає Шарикова на подвиги (наприклад, на завоювання квартири Преображенський), просто ще не розуміє, що наступною жертвою буде він сам.
Коли Кульок був собакою, до нього можна було випробовувати співчуття. Зовсім незаслужені позбавлення й несправедливості супроводжували його життя. Може бути, вони надають право Шарикову і йому подібним на помсту? Адже щось зробило їх такими озлобленими й жорстокими?
Хіба Преображенський, під час голоду й розрухи живучий у п’ятьох кімнатах і щодня що шикарно обідає, думає про голодних жебраків і соціальну справедливість?
Але все погано те, що й не думають про соціальну справедливість. Вони думають тільки про себе. Справедливість у їхньому розумінні – це користуватися тими благами, якими раніше користувалися інші. Про те, щоб створити що-небудь для всіх, мовлення взагалі немає.
Про цьому й говорить професор Преображенський: “Розруха – у головах”. Кожний перестає робити справу, а займається тільки боротьбою шматка. Чому після революції треба ходити в калошах по килимах і красти капелюха в передніх? Люди самі творять розруху. У новому суспільстві до влади приходять раби, які ні в чому не змінили свою рабську сутність.
Тільки замість догідливості й покірності до вищестоящого в них з’являється та ж холуйська жорстокість до залежного від них людям і таким же, як вони. Влада одержали раніше культури, утворення, і результати цієї помилки дивовижні.
У повісті Булгакова професор Преображенський сам виправляє свою помилку. У житті зробити це набагато складніше. Прекрасний собака Кулька не пам’ятає, що була вповноваженим Кульковим і знищувала бродячих собак.
Теперішні Шарікови такого не забувають. Раз одержавши владу, вони добровільно не віддадуть її. Тому соціальні експерименти, на хвилі яких піднімаються Шарікови, небезпечніше всіх інших експериментів. І тому нові Преображенські повинні добре уявляти собі, що саме вийде з їхніх відкриттів, до чого приведе їхню байдужість.
У житті за помилки доводиться платити занадто більшу ціну. Адже навіть зворотне перевтілення Кульки не знімає проблему в цілому: як змінити мир, де всі дороги відкриті кульковими й швондерам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)