Володимир Сосюра – Знов село

ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив.

Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем на шинель піджака проміняв. А коли одлунало й багнети ми змінили на пера, тоді я купив в церобкопі штиблети, став ходити у шляпі й пальті. Я життя вже заповнив анкету, приза першого взяв у бою.

І смуглявим, і ніжним поетом

перед огнищем рідним стою. Як колись, в цей провулок, садами, я повз верби пройшов, через гать… Та не вийдуть мене біля брами ні сестра, ні Сірко наш стрічать.

Вмер мій батько. І брата не стало. Сплять вони під хрестом край села… Нашу хату давно поламали, ту, що нашою і не була. Щоки чують, як котяться перла тихі й теплі… Вертатись пора.

Санітаркою юною вмерла од плямистого тифу сестра. Друга вмерла недавно від раку. Скільки сліз я за нею пролив! А старого й глухого собаку від жалю я з нагана забив.

Ось і школи знайомої мури, і до мене біжать школярі… – Це – поет наш, Володька Сосюра! – їх усмішка –

мов квіти зорі… – Чом це ти одягнувся буржуєм? Одяг цей не приносить добра… – Мені “Зиму Червону” цитує, критикує мене дітвора.

Вийшов вчитель… Згадки – як намети… Ми говорим про те і про те… – Я не знав, що мій учень поетом, українським поетом зросте… – каже він. Запалив я цигарку, вчитель – теж.

Скільки споминів, слів! Як колись я від нього потайки цигарки в час перерви курив… Марив буть я тоді інженером, вийти з бруду на сонячний шлях…

Бив з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках… Попрощалися. Дощ уже крапа… Марив я…

Як давно це було… Що вернусь я в пальті і у шляпі

З гомінливого міста в село… Ах ви, мрії, ви, милі, дитячі, як обличчя за дальнім вікном… Над селом небо осені плаче, дим заводу пливе над селом… Працювать, працювать, безумовно!

Кожній хвилі нема ж вороття! Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Володимир Сосюра – Знов село