А мак цвіте! (за легендою Михайла Стельмаха) Твір-відгук
Поезія М. Стельмаха “Мак цвіте” – це хвилююча розповідь про легендарний вчинок козака Мака, який загинув у боротьбі з турецько-татарськими ординцями.
У XV-XVI ст. український народ зазнав тяжкого лиха від турецько-татарських нападників. Вони грабували села, брали в полон дівчат, жінок і чоловіків, а потім продавали їх на невільницьких ринках. Оборонцями нашої землі і народу були козаки-запорожці.
Так, одного разу в українській степ на конях, мов чорні хмари, залетіли турки
Та розлютований ординець кинувся з своєю ватагою в байрак. 1 хоч козак був один, а ворогів – ціла зграя, він вступив з ними убій.
У творі докладно змальовується картина поєдинку козака з ворогами. Коли козак, зустрівшись з ворогами, ударив із пістолета, посеред степу розлігся крик – куля влучила в ординця. Розлючені вороги насідають на сміливого, мужнього козака, і вже почалася
Героїчно бився козак з ворогами, може, й переможцем вийшов би. Але тут “надходить чорна зрада і дрантя, попихач скривався ззаду”, тобто якийсь запорожець-іуда, підступно підібрався до козака:
Тихцем підвів іуда зброю, Озвався постріл над рікою, і на коня схиливсь козак.
Тяжко поранений, відчуваючи смерть за плечима, козак кидає в обличчя катам:
– Ні, не загинув я, кати, Поміж людьми мені цвісти.
І вороги, почувши таку зухвалість, вирішили шаблями посікти козака на мак. Та сталося диво: порубане козацьке тіло проросло, наче зерно, і влітку зацвіло маком.
Отже, червоні квіти степового маку, за легендою, ввібрали кров героїчно загиблого козака і здобули свій колір від цієї крові. Квіти ці завжди цвістимуть серед людей і нагадуватимуть їм про того, хто віддав своє життя за рідний край.
Таким чином, автор своїм твором підводить читача до думки про невмирущість правди на землі, надає твору оптимістичного звучання. “Мак цвіте” – це справжній гімн любові дорідного краю, мужності, нескореності захисників нашої Вітчизни від будь-якого ворога.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)