Поляни жили родами й мали свою землю. Було там три брати й одна сестра Либідь. Кий сидів на горі, де тепер Боричів узвіз, Щек володарював на горі, яка зветься нині Шєкавицею.
А Хорив був на третій горі, котра від нього називалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата, і нарекли його Київ. Навкруги міста був великий ліс, у якому водилося багато звірів. “І були мужі мудрі й тямущі”, називалися полянами. Дехто говорить, що Кий був перевізником через Дніпро, тому й говорили: “На перевіз на Київ”. Але простий перевізник
Кий князював у своєму роду й ходив до грецького царя, який зустрічав його з великими почестями. Коли повертався Кий, то прийшов на Дунай і поставив там невеликий городок – Києвець. Хотів там осісти, але навколишні племена не дали.
Повернувся Кий до свого міста, жив там і помер, як і інші його брати та сестра. Після смерті братів став їхній рід князювати у полян, а в древлян, дреговичів, словен, половців та інших племен були свої князі. Руською говорили поляни, древляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які потім стали зватися волинянами. Інші ж народи, які платять данину
Як доказ, наводить те, що Кий ходив до грецького царя, і той приймав його з почестями, як знатну людину. Літопис фіксує і те, що племена на Русі говорили однією мовою, а північні племена, які платили їм данину – кожне своєю.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)