Івана Яковича Франко називають поетом-борцем, муляром. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для любові й пов’язаних з нею переживань. “Зів’яле листя” – третій збірник віршів И. Я. Франко, на той час уже відомого поета. Це Твір народженим особистим і суспільним безладдями, про що говорить її підзаголовок “Лірична Драма “.
Вірші цього збірника народилися від горя. З біографії письменника ми знаємо про те, що в його житті було чотири любові. Найважча з них любов до Ольги Рошкевич, що тривала сім років, і
Збірник ділиться на три цикли, а вірші в них – це “зів’ялі листочки”. Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як “замерзла в серце любов”.
На думку поета, кохана дівчина повинна бути гарної, щирої, розумної. Тільки така жінка може стати дружиною, надійним іншому, і однодумцем:
Ідеал улюбленої,
В інтимній ліриці И. Франка з’єдналися дві більших музи – Поезія й Музика. І це не дивно, тому що любов надає людині сили, упевненість, сміливість, окриляє її. Так, любов створює з людиною чудо, вона хвилює самі потаєні пориви душі, кличе на подвиги. З віршів інтимної лірики И. Франко важко виділити кращий, проте особливо зачаровує вірш “Чого є мені в сні?”. Дійсно, цей вірш можна читати, перечитувати й через якусь хвилину знову вертатися до нього.
Сучасні композитори не обійшли своєю увагою цей вірш. Яскравими фарбами засяяло воно у виконанні В. Козловского. Ставши молодіжним хітом, ця пісня майстерно поєднує ліризм із глибоким трагізмом у єдине ціле. Мені здається, що молоде покоління закоханих по-справжньому оцінить цю сповідь Франко перед улюбленою.
Хоча минуть року, але теперішня любов залишається з людиною назавжди.
Безумовно, любов – більша сила. У пожежі почуттів, як на жертовному багатті, згоряє людина, але, згоряючи, змінюється й облагороджується
Автобіографічними моментами виділяється в збірнику поезія “Тричі мені була любов”. Своїм змістом і доконаною формою вражає ліричний шедевр “Як почуєш колись біля свого вікна…”, якому можна зарахувати до одним із самих геніальних створінь світової любовної лірики. Здається, цей вірш був не написаний, а існував завжди:
Це любов моя плаче так гірко.
Отже, інтимна лірика И. Франко – це лірика глибоких особистих почуттів жагучої любові, що піднімає героя, опановує його думками й почуттями, Це – зойк пораненого серця: така вона ніжна, прекрасна й разом з тим сумна
(2 votes, average: 4.50 out of 5)