Літописання в Україні мало високий розвиток ще за часів Київської Русі. Розвивався цей вид творчості й пізніше – в козацькі часи.
Найповніше про Хмельниччину, життя українського народу в гой період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони і становлять вершину українського літописання XVІІ – ХVІІІ століть.
Найбільшим за обсягом є літопис Самійла Васильовича Величка – канцеляриста Війська Запорозького. Цей твір сприймається як надзвичайно цікава художня
Нас боляче вражає опис Всличком руїни та спустошення в Україні, яку поляки називали “раєм світу”. Тяжко страждаючи від побаченого, літописець дошукується причин трагедії: розпитує старих і бувалих людей, “через що і через кого спустошено тую нашу землю”, але з різних відповідей ие можемо “достеменно довідатися про падіння й занепад нашої вітчизни”. Тоді Величко заглиблюється в козацькі літописання, студіює універсали, топографічні
Але все цс автор доповнює власними спостереженнями і враженнями.
Велику вину за понівечення рідної землі Величко покладає і на своїх співвітчизників. Він з гіркотою і сумом визнає, що причин трагедії треба шукати і в собі – у притаманній, на його думку, українцям легковірності, нерішучості, безтурботності, в тому, що народ український “мало роздумує про минулі, теперішні й майбутні речі та події. Він завжди схильний і до внутрішньої незгоди поміж себе”.
Однак тут же додає: “…але найбільше, як народ мужній та лицарський, схильний він, подібно до своїх давніх скіфо – слов’янських предків, воювати і кров лити за стародавні свої вольності”.
Як бачимо, велика любов до України і тривога за її долю водила пером Самійла Величка. Набагато чіткіше, ніж його попередники, Величко розуміє поняття “народ”. Він не оминає увагою простолюд, хоча повніше показує діяльність саме козацтва і козацької старшини.
Україна для Самійла Величка “матка наша”, “милая отчизна”, “отчизна наша Українськая”.
Протягом століть літопис Величка, розповідаючи і про трагедію України XVІІ століття, і про славних її лицарів, беріг історичну пам’ять нашого народу. Він і сьогодні кличе нас до згоди і єднання заради щасливого майбутнього України.