Л. М. Толстой писав: “Просійте світову прозу, залишиться Діккенс…” Не тільки видатний російський письменник, але й численні його сучасники й ті, хто прийшов після нього, вважали Діккенса великим майстром психологічного роману.
Звернувшись до світу дітей у романі “Пригоди Олівера Твіста”, Діккенс торкається однієї з найважливіших проблем протягом усієї-творчості письменника – проблеми виховання та навчання дітей, відповідальності суспільства за своїх юних громадян.
Герой роману – Олівер Твіст – народився в робітному
Тут йому уготована доля злочинця. Скрізь хлопчик бачить жорстокість, зло, бездушність. Та даремно і скупник краденого Фейгін, і жорстокий грабіжник Сайкс, і “джентльмен” Монкс намагаються примусити Олівера красти. Олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинних діях.
Незважаючи на байдужість,
Щасливий збіг обставин дозволяє йому втекти від грабіжників і знайти притулок у містера Браунлоу – людини, яка була другом батька дитини. Роза Мейлі, добра подруга Олівера, бачить в Олівері не сироту, не грабіжника, а глибоко нещасну маленьку людину, що не знає доброти, ласки, співчуття. Долю дитини вирішено: шляхом пошуків і зіставлень, зустрічей з “покидьками” світу містер Браунлоу відтворює недовге життя Олівера Твіста, розповідає дитині історію кохання, поневірянь та розлуки його батьків, знайомить з небагатьма родичами дитини, бере на себе обов’язок освіти та виховання Олівера.
Протягом усього роману видатний гуманіст Ч. Діккенс намагається викликати у читача відчуття симпатії, жалю. Разом з письменником ми переживаємо негаразди героя та радіємо тим хвилинам щастя, що інколи випадають на долю героя.
Останні сторінки роману перегорнуті. Але співчуття Оліверу Твісту, ненависть до дикунства, невігластва, зажерливості – рис людської душі – ще довго не залишають нас байдужими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)