Молодому Павлові Тичині життя здавалося набагато простішим, ніж воно є насправді. Тому рання лірика поета присвячена природі, рідному краю, пошуку світової гармонії.
Перше переосмислення світу прийшло до Тичини з громадянською війною. Братовбивча війна показала, що світ зовсім не досконалий, далекий від гармонії.
І якщо в ранній творчості Тичини головні дійові особи – трава, гаї, небо, вітер, то після невдалої революції поет більше уваги приділяє Україні, її громадянам, скорботам і радощам рідного краю. Зрозуміло, що такі вірші подобалися
Після збірки “Вітер з України”, що була тривожним криком душі поета, у творчості П. Г. Тичини настає пауза, яка триває сім років. Заляканий репресіями та розстрілами, поет не розуміє, про що писати, щоб залишитися живим. Його чекала та сама участь, що й інших українських поетів: Рильського.
Сосюру, Манишка.
Залякані страхіттями сталінського терору, усі славили Сталіна; Леніна, Комуністичну партію, щасливу дійсність та світле майбутнє. Осуджувати
Але була одна нейтральна тема, на якій поет відводив душу. Це вірші, присвячені матері: “Мати”, “Матері забути не можу” та інші. Для Тичини мати – це не тільки жінка, яка його народила, мати – це Україна.
Біль за її долю, за її майбутнє – ось головні теми творів, присвячених Україні.
Нині в деяких критиків виникає запитання: “Чи потрібен нам Тичина?” Сам поет майбутнім поколінням відповів так:
Щоб критиків послухать – це не вадить.
Але не тих, хто сам життя не знав.
Творча діяльність Павла Тичини повністю відображає час, в якому він жив. А якщо комусь соромно за історію його держави, то в цьому не винен ні поет, ні його вірші.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)