Одна з найважливіших тем у лірику Катулла – любовна. Прпежде всього це вірші про любов до Лессбии. У збереженому збірнику вони поміщені упереміж з іншими віршами й без певного порядку, але, по суті, могли б скласти закінчений цикл.
Псевдонім, вибраний Катуллом для своєї улюбленої, повинен нагадати про Сапфо. І дійсно, цикл як би відкривається як би перекладом знаменитого в античності вірша Сапфо, де описуються ознаки любовного божевілля. Відчуття, які Сапфо випробовувала побачивши вихідної заміж подруги, Катулл переносить на свої переживання
Ці два вірші як би обрамляють цикл, а між ними перипетії любові. Такі цикли, присвячені коханій, нерідко зустрічаються в елліністичній поезії, але в Катулла інша побутова обстановка й інші почуття. – у Римі положення жінок було більше вільне. Катулл закоханий у знатну даму, причому спочатку замужню, потім овдовілу.
Він прагне піднятися над рівнем почуттєвого потяга, але він ще не знаходить для цього слів. Він говорить про “вічний
Поета займають насамперед всои власні почуття. Чергування чутливості й іронії, пафосу й резонерства, скрадливості й запалу розвертаються у вірші про горобця улюбленої, про спрагу нещасних поцілунків, що визвали целую хвилю наслідувань. Надалі жартівливі тони переміняються похмурими, і основним мотивом стає розлад почуттів, презирство до улюблене, змішане з нездатністю розлюбити. Іншому не стане, навіть якщо вона знову буде скромної, але розлюбити не зможе, навіть якщо буде злочинницею. Є в нього епіграма завбільшки один дистих, що резюмує почуття: поет ненавидить і любить, не знає, чому, але так є, і він дуже страждає.
Дуже по-сапфовски. Катулл знемагає від любові, Шукає в собі щиросердечні сили перебороти себи, не може, молить богів про повернення йому “здоров’я”. (от вони, ці хлопчиськи!)
До фольклорних формул прибігає дуже часто, Надзвичайно уважний до форми – думки виливають як би нечайно. У№ Сапфо – любов нещасна, малює зовнішні прояви любові й те, де ця любов розгортається
Гай Валерій Катулл (87 -54 р. до н. е.). Відігравав важливу роль у кружку неотериков. Він писав “учені” эпиллии з міфологічними сюжетами, наприклад, “Коса Береники”, стилиз. перекладом Каллимаха.
Але не эпиллии створили славу Катуллу, а його ліричні вірші й епіграми. Вірші зв’язані головним чином з його нещасною любов’ю до знаменитої красуні Рима, Клодии.
Катулл присвячує Клодии багато віршів, спочатку радісних, а потім скорботних і часом гнівних, тому що Клодия змінила поетові. Катулл у своїх віршах іменує улюблену жінку Лесбией, зближаючи її образ таким чином із Сапфо. Любовні вірші Катулла щирі, вони зворушливі по своєму змісті, гарні за своєю формою.
Поет у захваті від краси улюбленої жінки, він упоєний її любов’ю. Особливо добре його пристрасть виражена у вірші “Жити й любити давай, про Лесбия…”:
Сто разів цілуй мене, і тисячу, і знову
Ще до тисячі, знову до ста, іншу сотню…
Коли ж багато їх прийде нарахувати,
Змішаємо рахунок тоді, щоб ми його не знали,
Щоб злі нам з тобою заздрити не сталі,
Довідавшись, як багато разів тебе я цілувався
Катиллу дорого все, що оточує Лесбию. Він оспівує улюбленого нею горобця, потім пише вірш у зв’язку зі смертю цієї пташки. Коли ж Лесбия-Клодия початку змінювати Катуллу, поет глибоко страждає.
Зате коли вона знову з ним, поет у захваті; хоча він говорить, що пристрасть ще палає в ньому, але поваги до улюбленого вже немає. Катулл сварить себе за малодушність, за те, що не може вирвати із серця любов. В одному з віршів він говорить собі:”Бідняк Катулл, не будь ти більше блазнем, коли бачиш, що пройшло, уважай, воно пропало.”
И ненавиджу, і люблю. Навіщо ж? Мабуть, запитаєш
И не зрозумію, але, у собі почуваючи це, страждаю
Поет зумів побороти свою любов
Колишньої любові їй моєї не дочекатися,
Тієї, що вбито її ж недугою,
Немов квітка на окраїні поля,
Зрізаний плугом
(2 votes, average: 4.00 out of 5)