“Тихий Дон” – це роман-епопея Михайла Шолохова. У ньому він розкриває долю народу в період першої світової і громадянської війни.
Задум “Тихого Дону” виник у Шолохова в 1925 році. Саме тоді письменник задумав показати побут, спосіб життя козаків, роль історичних подій у долі простих людей-трудівників.
Головні герої роману – це козаки. Козаки – це трудяги. Саме такими їх прагне показати Михайло Шолохов у романі. Яскравим прикладом козака – трудівника є Мелехов Пантелій Прокопович. У романі він показаний як працьовитий,
Головний герой роману Григорій Мелехов теж прив’язаний до своєї землі. Коли Оксенія просить поїхати його в Шахти, він говорить, що не може жити без землі. Земля у романі займає особливе місце.
Образ землі – мотив роману. Земля у романі має подвійний зміст: земля-чорнозем і земля-мати, за яку помирають.
Григорій Мелехов, опинившись на роздоріжжі історії, болісно шукає істину. Не знайшов він її в “білих”, не знайшов у “червоних”. Єдина істина – народ. Михайло Шолохов хоче показати у романі, що громадянська війна – це трагедія народу.
У
“Тихий Дон” – роман про долю народу в переломну епоху. Це і принципова авторська точка зору на революцію і громадянську війну. Драматична доля основних дійових осіб, жорстокі випробування в житті Григорія Мелехова, головного героя роману, складаються в Шолохова в єдність історичної правди народу на шляху будівництва нового життя.
Аналізуючи непросту долю Григорія, можна зрозуміти, як Шолохову вдалося вирішити проблему моральних шукань свого головного героя.
Герої Шолохова – сучасники й учасники важливих подій епохи. Перед кожним із них постає необхідність визначити своє місце в боротьбі. Так було в ранніх оповіданнях, які занотували гострі ключові конфлікти на Дону, які розкололи не тільки хутора, але і сім’ї.
Так було й у “Тихому Доні”.
“Мелеховське подвір’я – на самому краї хутора. Ворітця зі скотинячого базу ведуть на північ, до Дону… З півдня – крейдяна хребтина гори. На захід – вулиця, яка перерізає площу і біжить до займища”.
Перед читачем розгортається епічна, насичена барвами, звуками і запахами рідної землі мальовнича картина з життя донського козацтва. З синівською любов’ю малює Шолохов широкі донські степи і вільну козацьку ріку, описує хутірські звичаї і побут, показує любов козаків до праці і військової служби, відтворює їх яскраву, самобутню мову.
Але автор не ідеалізує козацтво, він ясно бачить станову обмеженість старого укладу життя. У цей замкнутий світ круті зміни принесли революція і громадянська війна.
Ні про що не умовчуючи, Шолохов сміливо пише правду про повний драматичних протиріч час. Складний шлях козацтва в революції показаний насамперед на прикладі головного героя роману – Григорія Мелехова. Цій чистій і цільній людині судилося “пройти по муках”.
Шолоховський герой робить тяжкі помилки, втрачає багато чого з того, що приваблювало нас на початку роману у веселому, сильному, красивому хлопцеві. Але Григорій ніколи не кривить душею, ні в що не хоче вірити сліпо. Чесно і безкомпромісно шукає він свою правду, щиро хоче розібратися в подіях, що відбуваються.
Куди прихилитися, з ким піти? – от нелегке питання, яке вирішував у ті роки не тільки Мелехов.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)