Твір по літературі За “Книгою пренудростей Соломонових”. Соломон – третій син царя Давида та Вірсавії. Він був обранцем Бога, і тому Давид саме його, а не старшого сина, назвав спадкоємцем престолу. За легендою, до Соломона уві сні з’явився Бог і пообіцяв виконати будь-яке його бажання. “Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити Твій народ, щоб розрізняти добре від злого”. І Бог наділив його такою мудрістю, що її визнавав увесь світ. До Соломона приходили царі і мудреці, щоб навчатися в нього.
Вони приносили дарунки, і цар
Крім того, йому приписується авторство Заповіту Соломона, Псалмів Соломонових та “Книги премудростей Соломона”.
Премудрості Соломона – це лаконічні тексти, в яких подаються моральні істини і зразки практичної мудрості. За логікою Біблії, людина повинна звіряти всі свої вчинки
В усі віки народ цінував добре ім’я людини. “Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе”, “Який Сава, така й слава”, “Добра слава вдома лежить, а погана – в люди біжить” – ці та багато інших приказок про добре ім’я з давніх-давен побутують у народі.
У “Книзі премудростей” цар-письменник Соломон приділяє велику увагу цій гемі. Добре ім’я людина може втратити в одну мить, а здобути його не вистачить і всього життя. Він застерігає сильних світу цього від необачних учинків, адже владою їх наділив Бог, “…і він діла ваші розгляне й наміри ваші розслідить”, “бс це він створив великого і малого, і однаково піклується усіма”. Соломон нагадує володарям, що кожна людина смертна. Усі однаково народилися з лона матері, усі однаково перетворяться на порох земний.
Несправедливо часто думають, що “коротке й журливе життя наше, і нема ліків на кончину людині, бо ж випадком ми народились й опісля будемо, наче нас ніколи й не було”. “І наше ім’я забудеться з часом, і тіло розсиплеться на попіл, і дух розвіється, як легіт”. А тому, вирішують вони, треба упиватися життям, не зважати на бідака, вдовицю, “довголітню сивину старого”, не звертати уваги на перестороги праведника. Але у таких нечестивців “жінки безглузді, діти їхні погані, рід їхній проклятий”.
Хоч як довго вони не жили, “їх матимуть за ніщоту, і накінець старість їхня буде безчесна” “і пам’ять про них загине”. Нащадки безчесних не матимуть права пишатися ім’ям свого пращура, ховатимуться від людських нарікань, почуватимуться нещасними через те, що походять від гнилого кореня.
Кожна людина, якого б стану вона не була, мусить дбати про своє добре ім’я, пам’ятати про те, що кожен наш учинок і навіть кожна думка відома Богові. Люди, що мають чисте серце, добру душу, уміють бути щасливими, адже їхній розум не затьмарює жадоба наживи чи влади. “І коли хтось любить справедливість, то плоди її трудів – чесноти, бо вона навчає поміркованості, розсудливості, справедливості й мужності; а над них нема нічого кориснішого в людському житті”. Людина, яка дбає про своє добре ім’я, матиме славу в громаді і, бувши молодою, – пошану серед старших. “Я осягну безсмертя… і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть”, – стверджує Соломон, Справді, нащадки будуть пишатися добрим ім’ям пращура і самі намагатимуться жити так, щоб ні словом, ні ділом не затьмарити доброго прикладу.
Наш народ завжди цінував добре ім’я людини, беріг пам’ять про подвиги ге – [ роїв, про жертовність патріотів рідної землі. Але навіть коли пересічна людина не уславила себе якимось звершеннями, а просто жила по правді, по совісті, то 1 й тоді її добре ім’я зберігається як приклад для прийдешнніх поколінь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)