Тема кохання й вірності займає одне з найперших місць у всій світовій літературі. Кохання оспівували Шекспір і Петрарка, Пушкін і Франко. Кохання, вірне, незрадливе, було традиційною темою усної народної творчості.
Не обминули цю тему і два найтонших лірика української літератури – Володимир Сосюра та Максим Рильський. Здається, кожен знає ці натхненні рядки:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі, І земля убирається зрання…
Ці рядки заучує на пам’ять не одне
Його щирі, милозвучні вірші оспівують Кохану з великої літери – найперше Жінку і Матір як символи вічної жіночності і незгасимої любові.
Краса душі, краса любові – Найвища на землі краса, – казав поет. І життя підтверджує правду його чудових рядків, писаних самим серцем. Закоханий готовий звершити нечуваний подвиг для коханої. Так було всю історію існування людства. Закоханий готовий на будь-які безумства, щоб
Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є і потім буде, то буде ніч. Моя любов, як день, не знають ще чуття такого люди… Найяскравіше відбиває позицію іншого поета, Максима Тадейовича Рильського, його вірш “Шопен”. За допомогою слів митець передає почуття, які викликає музика кохання:
Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Від звуків тих кокетно-своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчений цілунок?
Як точно підмітив поет те, про що написано безліч мистецькознавчих розвідок, – сум’яття почуттів, викликаних коханням! Поезії Максима Рильського – це життєдайне джерело краси і радості людини, яка любить людей і рідну землю, людини, чий життєвий шлях освітлений щирим почуттям любові. Поет виступає проти усякої обмеженості: Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажіть, Що у дні космічної ракети Солов’я не в силах зрозуміть?
Поет впевнений, що за будь-яких науково-технічних досягнень цивілізації не можна прожити без любові, таємничого і прекрасного почуття, що примушує нас по-новому дивитись на навколишній світ, звертати увагу на спів птахів, на радість, що дає нам кожний прожитий день. Взагалі, уся його поезія – то гімн життю і коханню.
Вона – в бруньках блискучих на каштані, В снігу рудому, у струмках брудних, Що чистим сріблом грають у тумані, Мов бруд ніколи й не торкався їх. Вона – у краплях, що спадають дзвінко Із голих віт, які стрясає птах, Вона – в підсніжній зелені барвінку, В сережках на березових гілках.
Так описує поет весну. Читаючи ці рядки, мимоволі переймаєшся його почуттями, переживаєш з ним бачення прекрасного. Не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси, від найсвітліших почуттів людського закликають нас М. Рильський і В. Сосюра.
Бо, як сказав один із них: “Любов – це світло, нелюбов – це тьма”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)