Літературне читання 4 клас – О. Я. Савченко – Освіта 2015
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ
Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Павло Тичина, Максим Рильський…
Великий талант, відданість Україні, надзвичайна людяність цих письменників заслужили всенародну шану і любов, їхня спадщина – наш безцінний скарб.
Читаючи твори розділу, прагни запам’ятати й осмислити:
– звідки родом письменник, роки його життя;
– яким було його дитинство;
– про що був перший твір, перша книга;
–
– якою була зовнішність митця;
– які думки, почуття передають його твори.
Тарас ШЕВЧЕНКО (1814-1861)
Тарас Шевченко. Автопортрет
Із року в рік ти дізнаєшся нове про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка. Про нього говорять: Наш Тарас і Великий Кобзар.
Поет найбільше любив Україну. Своїми творами він розкривав красу української мови; з великою вірою писав, що буде наш край вільним і щасливим.
В Україні є чимало музеїв, заповідників, видається багато книжок, присвячених його життю і творчості.
Провідних музейних закладів, пов’язаних з іменем поета, три.
–
– Шевченківський національний заповідник у Каневі.
– Національний музей Тараса Шевченка в Києві, куди звідусіль приїздять шанувальники його творчості. Численні експонати музею (документи, картини, книжки, особисті речі, подарунки) розповідають про життєвий і творчий шлях поета, вшанування його пам’яті.
У Києві розташований Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, де зберігаються рукописи поета. Учені вивчають їх і готують до видання.
Запам’ятай!
Поет народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині.
У 1838 році його було викуплено з кріпацтва.
1840 рік – перше видання “Кобзаря”.
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у Петербурзі.
У травні цього ж року перепохований у Каневі на Чернечій горі над Дніпром, щоб “було видно, було чути, як реве ревучий”.
Послухайте оповідання. Підготуйтеся відповісти, чому воно має таку назву.
ПРО СЕБЕ
Село! О, скільки любих, чарівних споминів пробуджується в моєму старому серці при цьому милому слові! Село! І от стоїть переді мною наша вбога, стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем, і біля хати на причілку яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник – улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї терплячої, моєї ніжної няньки.
А біля воріт стоїть стара розлога верба з сухим верховіттям, а за вербою стоїть клуня, довкола клуні стоги жита, пшениці й усякого збіжжя; а за клунею по косогору піде вже сад. Та який сад! Бачив я на своїм віку таки чимало добрячих садів, от хоч би уманський і петергофський, але що то за сади!
Шага1 мідного не варті, як порівняєш з нашим прегарним садом: густим, темним, тихим, словом, – другого такого саду немає в цілому світі!
Батьківська хата. Малюнок Тараса Шевченка
А за садом левада, а за левадою долина, а в долині тихий поті́чок ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами та калиною і окутаний широколистими, темно-зеленими лопухами. В цьому потічку під навислими лопухами купається кубі́чний2 білявий хлопчик, а викупавшись, перебігає він через долину та через леваду, вбігає в тінистий сад і падає під першою грушею або яблунею, і засинає справжнім непорушним сном.
1 Шаг – мідна монета.
Прокинувшись, він дивиться на гору супроти його, дивиться, думає і сам себе питає: “А що ж там за горою? Там мають бути залізні стовпи, що підпирають небо. А що якби піти та подивитись, як там вони його підпирають?
Піду та подивлюся, воно ж недалеко”.
Встав і, не міркуючи, пішов він через долину і леваду прямо на гору. І от виходить він за село, минув ца́рину2, перейшов за півверсти полем, а на полі стоїть невелика чорна могила. Він виліз на могилу, щоб з неї подивитися, чи далеко ще до тих залізних стовпів. Стоїть хлопець на могилі та дивиться навкруги: і по цей бік село, і по той бік село, і там із темних садів визирає церква з трьома банями, білою бляхою вкрита, і там теж визирає церква із темних садів і теж білою бляхою вкрита.
Хлопець задумався. “Ні, – думає він, – сьогодні вже пізно, не дійду я до тих залізних стовпів, нехай уже завтра вкупі з Катрею. Вона до череди корів пожене, а я піду до залізних стовпів, а сьогодні одурю Микиту (брата), скажу, що я бачив залізні стовпи, ті, що підпирають небо”.
І він, скотившись, немов барильце, з могили, звівся на ноги і пішов, не озираючись, до чужого села. На його щастя, зустрілись йому чумаки, і, зупинившись, спитали:
– А куди ти мандруєш, парубче?
– Додому.
– А де ж твоя домівка, небора́че3?
– В Кирилівці.
1 Кубі́чний хлопчик – тут: міцненький.
2 Ца́рина – околиця, край села.
3 Небора́к – людина, що викликає співчуття, бідолаха.
– Так чого ж ти йдеш в Мо́ринці?
– Я не в Моринці, а в Кирилівку йду.
– А коли в Кирилівку, так сідай до мене на ма́жу1, товаришу, ми тебе довеземо додому.
Посадили його на скриньку, що буває на передку́ чумацького воза, і дали йому баті́г у руки; поганяє він собі волів, та й байдуже. Під’їжджаючи до села, побачив він на протилежній горі свою хату і весело гукнув:
– Онде, онде наша хата!
– А коли ти вже бачиш свою хату, – мовив хазяїн воза, – так іди собі з Богом!
Він взяв хлопця з воза, поставив його на землю і, обернувшись до товаришів, мовив:
– Нехай іде собі з Богом!
– Нехай іде собі з Богом! – промовили чумаки, і хлопець побіг собі з Богом у село.
Смеркалося вже надворі, коли я (бо оцей кубічний білявий хлопець був не хто інший, як смиренний автор цього журливого оповідання) підійшов до нашого перелазу. Дивлюся через перелаз на двір, а там, під хатою, на темно-зеленому оксамитовому спориші, всі наші сидять собі кружком та вечеряють. Тільки моя старша сестра і нянька Катерина не вечеряє, а стоїть собі біля дверей, підперши голову з-за перелазу. То вона гукнула: “Прийшов, прийшов!” – і, підбігши до мене, схопила мене на руки, понесла через двір і посадовила в кружок вечеряти, промовивши: “Сідай вечеряти, приблу́до!”.
Повечерявши, сестра повела мене спати і, поклавши на постіль, перехрестила, поцілувала і, усміхаючись, знову назвала мене приблудою.
Я довго не міг заснути; події минулого дня не давали мені спати; я ж все думав про залізні стовпи та про те, чи казати мені про них Катерині й Микиті, чи не казати.
1 Ма́жа – чумацький віз.
Микита був разом із батьком в Одесі і вже там бачив оті стовпи. Як же я йому казатиму про них, коли я їх зовсім не бачив? Катерину можна б обдурити… та ні, не скажу їй нічого; і, подумавши ще трохи про залізні стовпи, я заснув.
Тарас Шевченко
1. Хто головний герой твору?
2. Знайди уривки, у яких є описи села, саду, могили.
А про що йдеться в роздумах малого оповідача?
3. Прочитай уголос уривок від слів “Дивлюся через перелаз на двір…” до слів “Я довго не міг заснути…”. Передай інтонацією ніжність, доброту, сердечність сестри поета Катерини. Про які особливості характеру малого Тараса свідчить цей випадок?
4. Проглянь текст. Що переважає в ньому: описи чи роздуми автора?
ВІТЕР ВІЄ-ПОВІВАЄ
Вітер віє-повіває,
По полю гуляє,
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою могила,
А там – тільки мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвиває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає.
Василь Касія́н. Кобзар
1. Які картини змальовано у вірші? З чим поет порівнює степ?
2. Як ти розумієш вислів “а там – тільки мріє”?
3. Який настрій створює вірш?
4. У якому темпі, з якою силою голосу його краще прочитати?
5. Вивчи вірш напам’ять.
ВІТЕР ГРАЄ РОЗМОВЛЯЄ
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен води повен,
Ніхто не спиняє,
Кому спини́ть – рибалоньки
На світі немає.
Поплив човен в синє море,
А воно заграло, –
Погралися гори-хвилі –
І скі́пок1 не стало…
Ілюстрація до вірша Миколи Компанця
1 Скі́пка – невелика тонка пластинка, відколота від деревини.
1. Знайди і прочитай слова й вислови, які змальовують картини тиші й неспокою в природі.
2. Підготуйся до виразного читання вірша: визнач його настрій, темп читання кожного речення. Які почуття треба передати інтонацією?
РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Марфа Тимченко.
“Реве та стогне Дніпр широкий…”
1. Прочитай вірш мовчки. Яку пору ночі описано у творі?
2. Які картини постають за рядками кожної строфи вірша?
3. Підготуйся до виразного читання вірша: добери відповідну інтонацію та темп читання кожної строфи.
4. Роздивись ілюстрації народних художників до вірша на с. 85, 86. Як вони зобразили грізні сили природи?
5. Чи знаєш ти, що цей вірш став народною піснею?
6. Вивчи вірш напам’ять.
Федір Панко.
“Реве та стогне Дніпр широкий…”
Цікаво знати! Український майстер Микола СЯДРИСТИЙ створив книгу поезій Тараса Шевченка неймовірно малих розмірів.
У ній 12 сторінок, кожна з яких менша від вушка голки. Вона зшита павутинкою, обкладинка – з пелюстки безсмертника. Прочитати текст можна лише під мікроскопом.
МУЗЕЙ “ЗАПОВІТУ” ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА В ПЕРЕЯСЛАВІ
У колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря Андрія Осиповича Козачковського у 2008 році було відкрито Музей “Заповіту” Тараса Григоровича Шевченка. Саме в цьому будинку 25 грудня 1845 року був написаний цей знаменитий твір.
У переяславську осінь 1845 року поет написав свої найкращі твори, зустрічався з багатьма відомими переяславцями, замальовував історичні пам’ятки цього древнього міста.
Якось Козачковський садив дерева, і поет почав йому допомагати. Вони посадили дві акації в одну ямку, стовбури дерев переплели на знак вічної дружби. Як згадують сучасники Тараса Григоровича, він сказав: “Хай родаються всі люди, як ці гілки”.
Ці дерева і зараз у садибі Козачковського як живі очевидці тих подій.
(За матеріалами музею)
Будьте дослідниками! Пропонуємо здійснити проект “Мандрівка шляхами Тараса Шевченка”.
Дізнайтеся, які у вашому краї місця, заклади пов’язані з його ім’ям. Що знають ваші рідні про Тараса Шевченка? Проведіть конкурс малюнків, вишивок до дня народження поета.
Завітайте до музею!
Чи знаєте ви, що місто Переяслав-Хмельницький на Київщині називають “містом музеїв”? їх тут близько 30! Дізнатися про них докладніше можна на сайті:
Niez-pereyaslav. com. ua
Чи уважно ти читав?
– Назви села, де минули дитячі роки Тараса Шевченка.
– 3 якого твору це речення: “Він виліз на могилу, щоб з неї подивитися, чи далеко ще до тих залізних стовпів”‘?
– Хто промовив ці слова: “Сідай вечеряти, приблудо”?
– Продовжи рядки: “Пливе човен води повен” Кругом його степ, як море
– У якому місті створено музей “Заповіту” Тараса Шевченка?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)