Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!”
Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали.
Що то орли та із Січі вилітали, – Аж то військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає, – Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє. – Аж то військо та славне
Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой, та ми ж думали. Що то місяць в степу, ой, зіходжає, – Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар оступає. Коментар Потреба постійно захищати свій рідний край від ворогів привела до створення Запорозької Січі.
Свою могутність і славу Січ здобула завдяки чіткій організації, мужності, самовідданості козаків на чолі ч своїми кращими обранцями – отаманами. Кошовий отаман Сірко порівнюється у пісні із сизим орлом, а військо – із сонечком. Так виразилася всенародна любов до своїх захисників.
Пісня має характерні ознаки – повтори, вигуки, пестливо-зменшувальні слова, поетичний паралелізм, коли явища природи зображуються паралельно з явищами людського життя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)