В 60-і рр. Сорбонне стали тісні її старі стіни – вона задихалася від напливу студентів. Тоді довелося прийняти нелегке рішення скрепя серце університет визнав, що частина дітей столиці не зможе одержати вище утворення в самому Парижі, філологічний факультет вирвав шматок із власного тіла й кинув його на пустирі Нантера.
В 1964 р., у розпал будівництва, новий факультет відкрив студентам свої заляпані фарбою двері. Дія роману охоплює один день – 22 березня 1968 р. Поряд з вигаданими персонажами представлені реальні особи – декан Граппен,
Шоста година ранку. Абделазиз чує дзенькіт будильника й відкриває ока. Темень і крижаний холод. Часом він говорить собі: “Абделазиз, чого ти отут стирчиш?
Будівництво, бруд, дощ, смертна туга. Ти впевнений, що не прорахувався? Що краще: сонце без жратви або жратва й холод?”
Сьома година. Дзенькає будильник, і Люсьей Менестрель миттєво підхоплюється з ліжка. Нема чого валятися – іде вирішальний другий семестр.
УМИВШИСЬ і побоксировав із власним відбиттям у дзеркалі, він неквапливо снідає. Чому в нього немає дівчинки? Інші хлопці запросто приводять
Перед відходом Менестрель зупиняється перед його дверима – дві прямі лівої с’короткой дистанції, пам-пам!
Восьма година. Давид Шульц – двадцять один рік, студент другого курсу відділення соціології, лідер анархістів – презирливо оглядає свою тісну будку. Вони із Брижитт ледь містяться на вузькому ліжку. Із сексуальною сегрегацією вдалося покінчити, але навіть дівчинки, які сплять із хлопцями, не вільні по-справжньому.
От і Брижитт поежилась, коштувало йому підвищити голос – боїться, що сусідки почують. Він з відразою дивиться на себе в дзеркало – відразу видна відгодована ряшка мамія. Чому ці дурки вважають його гарним? А Брижитт із гіркотою думає, що всі розмови про рівність нічого не означають
Дев’ята година. Асистент Дельмон томиться у дверей у кабінет завідувача відділенням професора Раніше. Потрібно просити ця незначність підтримати його кандидатуру на посаду штатного викладача. Претендентів багато, і Марі^-Поль Лагардет, що з посмішкою проходжується по коридорі, напевно обскакає його, оскільки вміє лестити цьому надутому індикові
Одинадцята година. Менестрель сидить у читалке й незрячими очами дивиться в старофранцузский текст. Найдорожча матінка відмовилася вислати грошей, а стипендію знову затримують – йому загрожує фінансова катастрофа. Правда, їсти надія одержати місце бэби-ситтера у двох маленьких розпещених шибеників.
Чи впорається він з ними? Дуже хочеться їсти – але ще більше хочеться, щоб тебе полюбили. Тим часом Давид Шульц знайомить із алжирським хлопчиком-будівельником. Абделазиз покриває терасу гудроном.
Юнаків розділяє товсте скло. Студентська читалка схожа на великий акваріум
Тринадцять годин. Маленька, худа, схожа на вуличного хлопчиська Дениз Фаржо сидить у студентському кафі й уважно слухає старшого товариша – комуніста Гніті. Розмова йде про політика; але думає Дениз зовсім про іншому.
У Гніті гарна особа. Правда, він уже моторошно старий – років двадцять п’ять, не менше. Було б здорово поїхати з ним у Шотландію на літні канікули.
Гніті, завершивши виховну бесіду, забуває про Дениз: до них підсаджується Жаклин Кавайон, і він ліниво реагує на її відверті загравання. Всьому свій час: у нього ніколи не було недоліку в юних “прихожаночках”.
П’ятнадцять годин. Абделазиза й двох старих робітників викликає начальник. Будівництво закінчується, і робочі місця доводиться скорочувати.
Начальник зволів би залишити молодого, але Абделазиз відмовляється на користь Моктара. Другий алжирець кидається на юнака з ножем – Абделазизу із трудом вдається відбити удар. Залишається одна надія – знайти дружелюбного хлопця із читалки.
Давид миттєво знаходить молодому алжирцеві кімнату вобщаге.
Шістнадцять годин. У професорському клубі асистент Дельмод слухає просторікування Раніше: необхідно придушувати анархічні похилості студентів, нещадно виключати бунтарів і створювати університетську поліцію. Не витримавши, Дельмон кидається до виходу й ледь не збиває Раніше з ніг. Жаклин Кавайон приймає “велике” рішення – потрібно стати такої, як інші дівчинки, Гніті або Менестрель?
У Гніті занадто багато турбот. Вона призначає Люсьену побачення у своїй кімнаті
Вісімнадцять годин. Дениз Фаржо намагається написати реферат. Але аркуш після сорока хвилин роботи залишається білим.
У голові стучит. одна думка – як домогтися любові Гніті?
Вісімнадцять годин тридцять хвилин. В університетському кафетерії професор Фременкур – ліберал і розумник – утішає Дельмона. Можна наплювати на інцидент із Раніше.
Нехай науковий керівник прибудує свого асистента прямо а Сорбонну. Від
Мести одного університетського бонзи варто рятуватися заступництвом іншого. А бунтарський жест буде сприяти кар’єрі
Дев’ятнадцять годин тридцять хвилин. Студенти-радикали захоплюють вежу, де розташовується університетська адміністрація. Тим самим вони бажають виразити протест проти байдужого закону, репресивної влади. Слухаючи полум’яні мовлення, Давид Шульц думає про те, що Брижитт зараз займається з Абделазизом математикою – було вирішено допомогти хлопцю одержати хоча б початкове утворення.
Зрозуміло, Давид нехтує буржуазні забобони й горою коштує за вільну любов, але Брижитт насамперед його дівчинка. Студентки не зводять очей із прославленого Данини Кон-Бендита, а Дениз Фаржо, користаючись із нагоди, тісніше притискається до Гніті. У цей же час професор Н. балансує на грані життя й смерті – серцевий приступ звалив його прямо вбашне.
Двадцять друга година. У маленькій службовій квартирці на шостому поверсі вежі професор Н. усе ще бореться за життя. Жаклин Кавайон лежить у постелі й хоче вмерти. Якщо Менестрель не прийде, вона з’їсть всі таблетки, тоді всі вони попляшут – і мати, і батько, і Менестрель. Люсьен же сам не знає, чи потрібна йому зараз ця дівчинка.
У нього купа проблем і по-звірячому хочеться їсти. Місце бэби-ситтера спливло – чортова англійка раптово відчалила. Зайняти деньжат у Бушюта? Потім цього зануду з кімнати не виженеш.
Він входить до Жаклин і відразу зауважує таблетки. Господи, тільки цього йому не вистачало!.. Вичитавши дурне дівчисько, воно бачить приготовлені нею бутерброди й сглативает слину.
Щаслива Жаклин дивиться, як він їсть. Лід скутості поступово тане – їм обом так не вистачало любові!
Двадцять третя година тридцять хвилин. Давид Шульц розглядає сплячу Брижитт. Він усвідомить, що заплутався в протиріччях: з одного боку, дорікає свою дівчинку за відсталу ідеологію й добропорядну фригидность, а з іншого боку – і думки не допускає, що вона може належати іншому. Потрібно все-таки знати, яку мораль обрати для себе
Одна година сорок п’ять хвилин. Утомлені студенти звільняють захоплену вежу. Асессор Боже доповідає деканові Гралпену, що революція оголосила перерву на сон, Професорові Н. все-таки вдається впоратися із серцевим приступом.
А Дениз Фаржо вирішується нарешті запросити Гніті на канікули Вшотландию.
Б. Д Мурашкинцева
(1 votes, average: 5.00 out of 5)