Із середини ХІІ століття в Європі набуває розвитку могутній культурний рух Відродження, біля першовитоків якою стоїть “Божественна комедія” Данте Аліг’єрі. Своїм твором великий італієць прагнув “вирвати усіх живих з кігтів недолі й повести їх до щастя”. Комедія від першої до останньої сторінки пройнята постійним пошуком нового шляху в житті, який повинна обрати кожна людина.
Проводячи своїх читачів через усі кола пекла, через чистилище до раю, автор показує не тільки середньовічній людині, а й усьому людству взагалі, де
Спочатку Данте описує похмурий ліс, який асоціюється в нього із сучасною поетові Італією, з гріховним світом, що потребує докорінних змін. Намагаючись вийти з лісу, герой зупиняється, бо йому на перешкоді стоять три звіра: пантера – символ привабливості земних радони в, лев – символ гордості і насильства, га вовчиця – символ жадоби й егоїзму. Саме ці вади вважав поет головною бідою людей свого часу, що й знайшло відображення у творі.
У
Автор приходить до думки, що коли людина не буде у своїх вчинках керуватися вірою, надією, любов’ю, то її життя перетвориться на пекло.
Після цього Данте потрапляє до чистилища, де бачить душі тих, хто був дуже гордий, заздрісний, скупий, ненажерливий чи марнотратний. І ось перед його очима відкривається новий світ, сповнений краси і добра. На берегах Святосяйної річки пломеніють вогняні квітки – це душі праведників. Ще вище розташований престол Бога. Він ніби обіймає Всесвіт:
Уяву сила зрадила була,
Та, мов колеса, ясні і веселі,
Жадобу й волю далі повела Любов, що водить сонце й зорні стелі.
Захоплений цією красою і гармонією, поет приходить до розуміння, що світом править любов. Тільки вона робить душу людини щирішою, добрішою, досконалішою. Той, хто вміє кохати, хто вміє жертвувати собою заради інших, не може скоїти злочину.
Свою поему митець вважав святим твором, написаним з волі небесного Творця, а головну мету людства вбачав у тому, щоб люди з полону егоїзму і жадібності вирвалися у світ нового життя, де панує любов.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)