Художній світ В. Шукшина-багатолюдний, “шумливий”, динамічний і мальовничий. Створюється ілюзія повної природності його, досконалої єдності з реальністю.
Герої В. Шукшина відверто, незалежно, палко сперечаються про вічне і щохвилинне, про добро і зло, про сенс життя, про покликання людини. Вони готові виправляти всіх і усе, пропонуючи власні конструктивні програми, поправки, удосконалення. Живуть вони в реальній обстановці, аж ніяк не обтяжуючись повсякденністю.
Багато хто з них, люблячи життя, цінячи його радощі, у реальності відкривають
Шукшинські герої часом комічні, але їхні чудності і дивацтва упадають в око лише на поверхні одноманітно повторюваних форм існування. Цілком зрозуміло, що “дивацтва” героїв відкрито не сприймаються, викликаючи заперечення з боку обмежених, неделікатних, грубих міщан. Пошук істини “чудиков” починається з пізнання навколишнього світу.
Реаль-ний світ як місце мешкання людини визнається всіма героями. Шукшинські “чудики” – матеріалісти і гуманісти – виявляють у своїх судженнях конкретність і логіку, незалежність, прагнення осягнути усе своїм
Сюжети цих оповідань розкривають перед нами “розсип” особистостей, які своїм явищем спростовують вузькість, обмеженість збіднілих уявлень про людину і життя.
Шукшинські “чудики” – це фантазери, які оригінально мислять, які сприймають життя поетично; вони намагаються обдарувати її власною легендою. Шукшинські містифікатори, “чудики” шукають шляху до серця людини, щоб жартом, грою пробудити відповідне почуття, із яким приходять згода і порозуміння. Герої В. Шукшина справедливо думають, що неоціненний дар життя злочинно розтрачувати даремно.
Людина тоді і велика, коли вона відчуває пульс навколишнього світу, гармонію з прямуванням буття.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)