Літературне читання 4 клас – О. Я. Савченко – Освіта 2015
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЩО БУЛО НА ПОЧАТКУ СВІТУ…
Ще з прада́вніх часів наші предки прагнули зрозуміти, як виникли земля, небо, вода, хто створив людей, тварин, рослини. Вони складали розповіді, у яких відобража́лись уявлення людей про грізний, незрозумілий світ, богі́в, ду́хів, явища, від яких залежало їхнє життя.
Минали століття. Ці старовинні оповіді, що передавалися із уст в уста, почали називати мі́фами (з грецької – “слово, переказ”).
Із часом письменники їх записали
У змісті міфів різних народів є чимало схожого, адже в них відображено уявлення людей про богів, духів, створення світу, героїчні подвиги, про те, як виникали реме́сла, міста́.
Старода́вній Єги́пет – один із найдавніших на Землі осере́дків культури і науки. Його величні пам’ятки – піраміди та храми – відомі всьому світу. Уявлення стародавніх єгиптя́н про створення світу, про богів та їхні дія́ння, міфічні вірування збереглися в текстах, вибитих на стінах гробниць і храмів, записаних на суво́ях папі́русу.
Припу́щення, попере́днього, безбере́жних.
СТВОРЕННЯ
У єгипетських міфах є кілька здогадок про походження світу. Одна з них така.
Коли не було ні землі, ні неба, Всесвіт нагадував безмежний океан води. Отой водяний ха́ос мав ім’я Нун. Він і був першим прада́внім богом – батьком богів.
Якось із глибин Нуна на світ вийшли боги, яким судилося створити землю, небо, тварин та рослини. І першим із цих богів було Сонце, яке зігріло холодний світ і дало йому життя.
Інше припущення щодо походження світу дещо відрізняється від попереднього.
Спочаткусередпервіснихводбезмежногоокеануз’явивсяпагорб. Тобувєдинийклаптикземліпосередбезбережнихвод. якіневідомозвідкивитікалиіневідомо кудитекли.
І от якось на цьому пагорбі розкрилася дивовижна квітка ло́тоса1. Коли вона розтулила свої пелюстки, виявилося, що там було сховане мале дитя, якому судилося стати богом на ім’я Ра. Від дитини й справді йшло таке сліпуче сяйво, що Всесвіт, який досі перебував у пітьмі, враз освітився й ожив.
1 Ло́тос – водяна трав’яниста рослина, схожа на латаття; має великі, дуже гарні квітки.
Є ще один міф, у якому по-іншому розповідається про походження світу. Сонце – початок життя у Всесвіті – вийшло з яйця, що його зніс птах “великий Гоготун” на пагорбі, який піднявся з водяного хаосу.
Зрештою, в усіх випадках творцем світу єгиптяни вважали бога-Сонця.
1. Розкажи, які здогадки про походження світу описано в міфах.
2. Які власні назви є в тексті? Що вони означають?
3. Кого єгиптяни вважали творцем світу?
4. Які нові слова поповнили твій словник?
У слов’янських народів, до яких належать й українці, теж були міфи. У них відображались уявлення наших предків про походження світу, діяння богів, вірування людей. Прочитай про це.
Дивови́жні, корінні́, давні́шим, христия́нство, найдавні́шими, боже́ственний.
Ольга Бондарук
МІФИ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ ТА ЛЮДЕЙ
В усних творах слов’янських народів зберігся погляд дуже давніх людей на те, як було створено світ.
Ще до початку світу, коли не було ні неба, ні землі, а саме́ лише синє море, то посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше.
На тому дереві була золота кора, перло́ва роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. Дехто каже, що то були два голуби, а дехто – що сивий сокіл. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи.
Таке дерево, що існувало до початку світу, в міфологи називається світовим. А найголовніші істоти на ньому – два голуби і сивий сокіл. То не просто птиці.
Це втілені у пташину подобу боги, які створили світ – заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю – із дрібного піску.
А ще давнішим є уявлення праслов’ян про світове яйце, з якого постає Всесвіт, або Бог – Творець, якому належить створити землю і все на ній… Недаремно деякі слов’янські племена вважали яйце символом життя. У християнстві й сьогодні яйце – головний символ Великоднього свята. Погляньте на українські великодні писанки.
Ви бачите на них не тільки дивовижні візерунки, які за найдавнішими уявленнями мали магічну силу, але й зображення сонця, місяця, зірок, світового дерева, небесних оленів, коней, птахів та інше.
А звідки взялися на землі люди?
Найдавніші міфи твердять, що людей розмножила по світу птиця. Ота первісна птиця – Першоптах – голуб чи сокіл, як кажуть народні легенди.
Як же це відбулося?
Постала земля серед води, та покрилася вона деревами і травою. Але сумним був світ без людського гомону. І тоді Першоптах, що мав у собі божественний вогонь, здатний запалити живу душу, злетів над лісом і вдарив блискавкою в сухий пеньок, що стримів на галявині. З того пенька постало тіло першого чоловіка, а з вогню Птаха-Бога – безсмертна людська душа.
За іншими легендами, тіло першочоловіка зробив Бог із глини. Однак глина – мертвий матеріал, і, щоб оживити людину, Творець схилився до неї й просто в уста вдихнув безсмертну душу.
Вікторія Ковальчук. Український всесвіт
1. Послухайте текст. Які слова, речення були незрозумілими?
2. Знайдіть і прочитайте, яким, за уявленням слов’ян, було світове дерево. Як його називали?
3. Якими були уявлення про світове яйце? Яким символом є зараз яйце у християн?
4. Що розповідається в міфах праслов’ян про появу людей на Землі?
5. Поставте запитання до прочитаного.
Особливо цікавими для людства є міфи Стародавньої Греції, які мали великий вплив на розвиток культури народів усього світу. Імена богів, історії їхнього життя, дивовижні пригоди героїв дійшли до нас крізь тисячоліття.
Прочитай один із давньогрецьких міфів.
Різьбя́р, зіштовхну́в, кри́тських, афіня́нинові, Ікарі́йським, знена́цька, відчайду́шно.
ДЕДА́Л ТА ІКА́Р
Колись, за сивої давнини, в Афінах1 жив великий митець, різьбя́р і будівни́чий Дедап, нащадок царського роду.
Учнем Дедала став його не́бі́ж Та́лос, ще підліток, але такий тямущий і здібний, що сам Дедал чудувався, як швидко хлопець од нього все переймає і сам уже створює дивовижні речі.
Одного разу, гуляючи з Дедалом по Акро́полю, Талос спіткнувся і впав з висоти. У його смерті афіняни звинуватили Дедала, мовляв, той із заздрощів надумав позбутися свого учня і сам зіштовхну́в його вниз. І афінський люд засудив митця до вигна́ння.
Кинув Дедал напризволя́ще свою майстерню і недовершену роботу, сів на корабель, довго плив і нарешті дістався до острова Крит. Царював там Мінос, чоловік розумний і владний. Він щиро зрадів Дедалові, бо слава митця давно вже досягла критських берегів.
1 Афі́ни – столиця стародавньої та сучасної Греції.
Цар Мінос одразу запросив до себе Дедала, загадав йому багато роботи, був щедрий і спершу навіть ласкавий. Він одружив Дедала з гарноюкритянкою, і та народила афінянинові сина Ікара. Та митець тяжко сумував за батьківщиною і почувався на Криті рабом.
Минали роки, а Дедал ніяк не міг забути далекої батьківщини. Дружина його померла, і тоді він надумав будь – що дістатись із сином до Афін. Митець знав, що Мінос ніколи його не відпустить і що ніхто, боячись царського гніву, не допоможе йому втекти, а варта впіймає і приведе назад до палацу.
Якось сидів Дедал на березі моря, журно дивився на білих чайок, що кружляли над хвилями, і раптом йому сяйнула смілива думка: “Нехай Мінос закрив мені путь через море, нехай він усім володіє – і водою, і землею, але небо – не його володіння, небо вільне! Треба навчитися літати у птахів!”
Тепер увесь вільний час Дедал робив із пташиного пір’я великі крила. Насамперед він ладнав одну до одної малесенькі пір’їни, а тоді брав довші й довші. Потім міцно стягував їх мотузком, клеїв воском і вигинав, щоб були як у справжнього птаха.
Нарешті крила були готові, великі – Дедалові, трохи менші – Ікару. Митець прикріпив свої до спини й до рук, змахнув ними і легко знявся в повітря. Покружлявши, він опустився на землю і став повчати Ікара:
– Не можна підійматися дуже ви́соко, синку, бо сонце там палю́че, воно розтопить віск – і пір’я розсиплеться. А низько над морем теж не лети, щоб хвилі не намочили тобі крил. Треба триматися сере́дини, запам’ятай це, Ікаре, тільки середини.
Будь слухняним, не шукай власної дороги, а лети просто за мною.
ПотімДедалприв’язавкриласиновійдовговчивйоголітати. Анаступногодня, щойнояснесонцевиринулоздалекихглибинокеану, вонизняли́сь
Убезхмарнублакить.
Ікар спершу слухняно летів за батьком. Почуття лету, дивовижне, незна́не, сповнило його душу неймовірною радістю. У за́хваті Ікар забув за батькову засторо́гу й полинув вище, ще вище, аж до золотого сонця. Зненацька хлопець відчув, що крила вже не так міцно тримають його, як спершу.
Пекуче сонячне проміння розтопило віск, пір’я посипалося додолу, і марно тепер юнак махав уже безкрилими руками.
– Батьку, батьку, я гину! – відчайдушно крикнув Ікар і зник серед зелених морських хвиль.
Не чув того крику Дедал, та, ще раз озирнувшись, не побачив за собою Ікара. Розпачливо кружляв він у повітрі, гукаючи сина, а тоді примітив на хвилях розкидане пір’я. Нещасний батько все зрозумів і мало не збожеволів з горя, та мусив летіти далі, до найближчого берега.
То був чима́ли́й острів. Довго блукав по ньому Дедал, поки хвилі прибили до берега юнако́ве тіло. Убитий горем Дедал поховав тут сина, і відто́ді той острів зветься Іка́рія, а море довкола люди і досі звуть Ікарі́йським. І цікаво, що втіленням одвічної мрії людства про крила став не розумний, розважний Дедал, знаменитий винахідник, митець, а неслухняний, завзятий хлопець Ікар, який перший відчув радість вільного лету і віддав за це власне життя.
Переказала Катерина Гловацька
1. Ким був Дедал? Як він опинився на острові Крит? Яким ви уявляєте славетного будівничого?
Чому митець почувався рабом? Яке відкриття він зробив?
2. Чому загинув Ікар? Як люди зберегли пам’ять про нього?
3. Хто читає уважніше? Прогляньте текст: скільки разів у ньому трапляються слова Крит та Ікар.
Дізнайтесь, у яких ще творах йдеться про мрію людини літати, немов птах.
ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА…
Українська народна обрядова пісня
Як ще не було початку світа,
То ще не було ні неба, ні землі,
А лише́нь було широке море,
А на тім морі явір зелений.
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
– Як би ми, браття, світ поставили?
Ой ходім, браття, аж на дно моря
Та там добудемо дрібного піску,
Той пісок дрібний посієм всюди,
Та встане з него свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каміння то буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум’яна зоря й звізди1 прекрасні.
Записала Євгенія Ярошинська
Маріанна Любас. Дерево життя
1 Зві́зди – тут: зірки.
1. Послухайте стародавню пісню. Про яке дерево в ній розповідається?
2. Які пташки радилися? Який світ хотіли поставити?
3. Назвіть ознаки, які вжито до слів море, явір, пісок, землиця, місяць, зоря. Яке ставлення людей до сил природи вони передають?
Старі́йшини, Громове́ржець, мисли́вським, оба́чнішою, одчайду́шної, уздрі́вши, рикоті́ння, двигти́ть.
ГНІВ ПЕРУ́НА
В одному городи́щі на березі річки Те́терів жив молодий, але вда́тний Мисливець – правнук Сла́ви1 й Гу́ка2, нащадок могутніх гу́крів3, найкращий стрілець із лука в усій окрузі.
Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися в лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець ішов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана.
За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старі́йшини-волхви́4 дозволяли Мисливцеві полювати в Перу́новій пущі.
О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, що належав Перуну – грізному богові блискавки і грому, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу.
Се тому, що похмурий Громове́ржець жив одинако́м, вперто не одружувався після свого невдалого сватання.
Мисливець не зловживав почесним правом полювати в Перуновій пущі. Славний ли́цар гострої стріли заходив у володіння Громовержця лише тоді, коли голод насувався на рідне городище.
Так сталося і тієї весни. Затягнулася зима, у людей закінчилися їстівні́ запаси, і треба було чимось підтримати їх.
– Піду в Перунову пущу і вполюю найбільшого вепра, – сказав Мисливець своїй дружині.
– І я з тобою! – вигукнула вона.
1 Сла́ва – тут: перша жінка у світі, праматір людей.
2 Гук – тут: перший чоловік у світі, прабатько людей.
3 Гу́кри – нащадки Гука.
4 Волхви́ – давньоукраїнські жерці́, носії стародавньої української культури.
– Стривай, – сказав їй Мисливець. – Ти забула, що в Перунів ліс жінкам заходити заборонено. Наш Громовержець не любить жінок. І ти знаєш чому…
Щирозасмутиласядружина. АджебулавірнимдругомМисливцеві. Дужа, смілива, спритна-воназавждиходилазнимнаполювання.
Ботаксамовправнострілялаз лукаівміловолоділамисливськиммечем.
Жінка була оба́чнішою, ніж він, і не раз рятувала Мисливця, коли він, людина одчайду́шної1 хоробрості, потрапляв у небезпеку. Ось і зараз дружина сполошилася, коли почула, що її чоловік хоче вполювати найбільшого вепра. Тож стала готуватися й собі на полювання.
Але Мисливець не взяв її із собою: не можна було порушувати закону, гнівити самого Перуна. Однак дружина дуже переживала за чоловіка, аби він не загинув у двобої з лютим звіром, і вирішила по́тай піти за ним.
Іде Мисливець лісами, а озброєна жінка поза́ду скрадається, перебігає нечутно від одного дерева до другого. Так вони зайшли в глибінь Перунової пущі. Тут почулося грізне рикоті́ння, від якого аж листя з дерев посипалося.
То сунув великий ікластий вепр.
Мисливець хутко вибрав місце під велетенським крислатим дубом. Дружина заховалася за стовбуром цього дуба й визирала з-за нього. Боялася, аби чоловік її не помітив.
Та вся увага Мисливця – на ве́прові.
Аж ось страшний звір вийшов на галявину. Великий, як гора. “Вистачить усьому нашому селищу поживитися”, – подумав Мисливець. Він – аби роздратувати кабанюру – пустив стрілу йому просто в лоб.
Ударила гостра стріла в голову вепрові й відскочила, мов від скелі. Розлютувався звір, уздрівши людину. Наставляючи великі гострі ікла, оскаженіло кинувся на Мисливця.
А стрілець стояв незворушно, затиснувши в обох руках короткого мисливського меча.
1 Одчайду́шний – безоглядний.
Шалено мчить кабан, аж земля двигтить під ним. Насторо́жі Мисливець. Усе ближче й ближче вепр.
Ось уже лишилося три кроки, два… В останню мить Мисливець спритно відскочив убік, а вепр з розгону всадив ікла в стовбур дуба. І хоробрий Мисливець миттєвим і дужим ударом меча відсік звірові голову.
Та в цю ж мить почувся відчайду́шний жіночий зойк. То дружині здалося, що вепр простромив іклами Мисливця. Вона вискочила з-за дуба, кинулася до чоловіка і припала до його грудей.
Він був живий, лише кров від вепра бризнула йому на груди.
– Що ти наробила?! – у страхові закричав Мисливець.
Та було вже пізно. Бо Перун усе бачив з небес і вельми розгнівався. Хотів він убити обох, та передумав: шанував таки спритного Мисливця. Тож прогримів:
– Гаразд. Коли вже так ви любите одне одного, то бути вам дові́ку в парі!
Змахнув Перун чарівно́ю стрілою, і вмить перетворилися Мисливець та його прекрасна дружина на гострокрилих, стрілохвостих птахів, що злетіли в небо, несучи на біленьких груденя́тах краплини крові від убитого вепра.
Так з’явилися на світі ластівки.
Відтоді вони ліплять свої гнізда на людських оселях і щось завжди щебечуть людям, ніби хочуть сказати: “Ми ж ваші родичі… Не забувайте цього! Ми колись теж людьми були…”
За Сергієм Плачи́ндою
1. Про які часи йдеться в міфі? Хто його дійові особи? Якими ти їх уявляєш?
2. Чому Мисливець заборонив жінці йти на полювання?
3. Як з’явилися на світі ластівки?
4. Підготуй стислу розповідь за прочитаним.
5. Які нові слова, вислови привернули твою увагу?
6. Будьте дослідниками! Знайдіть і прочитайте, як прадавні слов’яни пояснювали походження інших птахів.
ПЕРЕВІР СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ
Знаю…
– Назви́ міфи народів про ство́рення світу.
– Які народи вважали творцем світу бога-Сонце?
– У міфах яких народів створення світу пов’язують зі світовим деревом; світовим яйцем; Першоптахом?
– Герої якого міфу піднялися в повітря?
Розумію, можу пояснити…
– Завдяки чому міфи збереглися до наших днів?
– Чому Дедал вирішив зробити пташині крила?
– Чому в міфах різних народів по-різному пояснюється створення світу?
– Чому в міфах трапляються застарілі слова, які зараз рідко вживаються?
– Чим оповідання відрізняються від міфів?
Умію…
– Розказати, як виникли міфи. З якої мови походить слово міф?
– Пояснити значення слів Першоптах, Перун.
– Коротко переказати, про що йдеться в єгипетських міфах про створення світу.
Висловлюю ставлення, почуття…
– Що тебе схвилювало, здивувало в прочитаному?
– Який міф тобі хотілося б розповісти рідним, до якого – зробити малюнок?
– Міфи яких народів світу ти хотів би ще прочитати?
– Що тебе в цій темі зацікавило найбільше?
Розкажи.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)