Ствердження в казках ідеї перемоги добра над злом
Життя завжди до людей було жорстоким. Люди мали численних ворогів у навколишньому світі – від непомітних оку мікробів до страшних первісних звірів. Та й самі ворогували між собою.
Кажуть, що за всю історію людства було тільки 19 років, коли ніхто ніде не бився.
Мабуть, жити в такому світі було нелегко і не хотілося. Проте люди відчували у собі сили для створення кращого світу. Тільки ж яким він мав бути?
Так почалися казки. Це були проекти іншого світу. Там перемагав не злий і підступний,
Злі й підступні володіли таємничими силами природи, наприклад чаклуни і людожери. Вони мали силу-силенну всяких речей і незліченні багатства. їм слугували істоти неймовірної жорстокості й сили. А протистояли їм у казках малі та кволі істоти: дівчинка-сирітка, або хлопик завбільшки з палець, або Йвасик-Телесик, не сильніший від попередніх.
Та інші люди.
І оті малі й слабкі неодмінно перемагали.
Як отой людожер з німецької казки, що хотів вбити дітей, що заблукали, а згубив власних дочок. Отже, розум буває лише добрий, він сприймає страждання інших, як свої. Через те нагодує котика, змаже завіси, підв’яже гілки на яблуні, витягне хліби з печі.
Ще не знає, чи матиме з того якийсь зиск, а вже зробив. Та якщо вчинене нами зло повертає проти нас самих, то і наші добрі вчинки приходять до нас на допомогу у скрутні часи.
Слухаючи казки, малі хлопчики та дівчатка навчалися великої науки бути розумними й добрими. Звісна річ, не обходилося без двієчників. Такі дерлися до багатства й успіху навіть через чужі долі.
Але так ніколи і не пізнавали ані справжньої дружби, ані родинного щастя, ані поваги добрих людей. І це разом із казками спонукало дітей вчитися робити добро. Через те воно перемагало не тільки в казках, айв житті. Нехай і не так швидко, як хотілося б.