Кожний народ створив багато чудових і і цікавих казок. У них відображено життя і народу, його мрії і сподівання на кращую долю та боротьбу з гнобителями. Ще із сивої давнини народ виплека і усно передав нащадкам – чудові фантастичні мрії про неперемо” добро, правду і вселюдське щастя. Темою, яка об’єднує усі народні казки в окремий жанр, є утве дження людини як особистості, її боротьба проти сил, що заважають1 її щастго.
Виразниками, носіями цієї основної теми є казкові персонажі, які за народною уявою поділяються на добрих і злих.
Образи злотворців бувають алегоричними (в казках про тва рин), реалістичними (в побутових казках) та фантастичними (в каз ках чарівних).
Особливу категорію становлять добротворці. Це богатирі і помічники головного героя: наречені, чарівники, пророки, домашні і дикі звірі, птахи, риби, мурахи, тобто ті образи, які сформувалися під впливом фантазії.
Характерним виявом народного уявлення про роль особи в суспільстві
Зрозумівши, що буде захищати не царя, а дітей, Кирило Кожум’яка не витерпів, заплакав та й каже: “Ну, це ж уже для вас я зроблю”.
Часто помічниками героїв-богатирів є богатирський кінь, яким скаче “вище лісу стоячого, нижче облака ходячого”, або люди, наділені надприродними силами й здібностями, як Вернигора, Вирвидуб. 1 Загативода та інші.
Ворогами героїв виступають змій-людожер, “баба-яга, кістяна і нога”, одноокі людожери, чаклуни, злі духи, які чинять людям по. приносять нещастя.
Отже, головним естетичним принципом народної казки є боротьба добра зі злом, утвердження правди, справедливості, покарання за кривду.