Часова структура І частини
Тут переплітаються три оповідання: про Галю та інших жителів дому; про Миколу й Олександру Ващуків, батьків Неоніли; і про Івана Шевчука та його жінку Марію.
Кожній розповіді характеристичним рух уперед і назад у хронології, що дезорієнтує читача. Всезнаючий оповідач залюбки подає інформацію про часове пов’язання між подіями, але таким способом тільки містифікує читача, який не знає, коли відбувається розповідне “тепер”: “Вийшли з того дому, якому судилося через десять років загинути разом з його
Події в житті дому на горі позбавлені дат, а через це – виразного пов’язання з загальною “публічною” історією. Таким чином, Друга світова війна опиняється майже на маргінесі розповіді, а революційні події 1917-1921 рр. навіть не згадують.
Поетичність прози
Поетичність
Так, наприклад, прочитавши про те, як Володимир “сидів непорушно на камені, невідривно дивлячись на той бік річки, де жовтіло перше осіннє листя, і йому здавалося, що, коли сидітиме так ще з кілька годин, перетвориться на ящірку”, читач опиняється перед питаннями інтерпретації: який існує символічний зв’язок між каменем та осіннім листям? Чому Володимирові тут здається відповідним перетворення якраз у ящірку?
Урочистість стилю
Речення синтаксично прості. Переважає складносурядність. Мова твору уникає порівнянь і метафор.
Усі стилістичні сигнали перконують читача, що тут роповідається про важливе, небуденне; йде мова не так про одноразові події чи про індивідуальних людей, як про великі й значущі узагальнення.
Тип розповіді в першій частині в певних аспектах архаїчний, подібний до гомерівського епосу (напочатку сказано, що трапиться, й уся розповідь – це не відкриття нового, а підтвердження відомого, ритуального переказання міфічного). Так і в першій частині Дому: у бабиному міфі сказано все суттєве, а решта розповіді тільки домальовує заздалегідь відому схему, показує в деталях правдивість і достовірність міфу. Друга частина роману своєю розповідною структурою багато більш модерна.
Дванадцять “оповідань” другої частини є в дійсності новелами, розповіді лінійної побудови, які викликають зацікавлення незвичайністю сюжету, драматичністю й несподіваністю сюжетних поворотів і розв’язок.
Новели другої частини роману виявляють чималу тонкість у керуванні напругою, у творенні нових і перетворенні старих сюжетів, у викликанні атмосфери невпевненості й жаху, у вимисленні розповідних несподіванок. Новели полонять фабулою.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)