Ставлення М. Булгакова до революційних подій

Народився Михайло Опанасович Булгаков 15 травня 1891 р. в Києві. Батько, Опанас Іванович, викладав у Київській духовній академії курс історії західних віросповідань. Мати, Варвара Михайлівна, виховувала дітей, яких було семеро.

Сім’я дала майбутньому письменникові дуже багато – виховала у нього любов до мистецтва, повагу до людей і працелюбність.

Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов’язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи

у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі “Біла гвардія” та п’єсі “Дні Турбіних”.

Зараз у цьому домі – меморіальний музей письменника.

Після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Київського університету. У роки навчання прийшло перше кохання, у 1913 р. він повінчався з Тетяною Лаппа. Але Перша світова війна, революції та громадянська війна навіки розлучили їх. Склавши випускні екзамени екстерном, почав працювати лікарем – в Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Смоленську.

Перші

враження від лікарської практики знайшли відбиток у книзі “Записки юного лікаря” (1925-1926).

Ставлення М. Булгакова до революційних подій було неоднозначним. Розуміючи необхідність змін в суспільстві, він не сприймав насильницьких методів. Антигуманною вважав громадянську війну, у якій не може бути переможців, бо гинуть народ і духовні цінності. Початок літературної діяльності пов’язаний з Москвою. У 20-х роках він писав нариси й оповідання, у яких висловлював надію на перетворення суспільства.

Але надалі надію заступило гірке розчарування.

“Дияволіада” (1923-1924) відкрила новий етап у творчості М. Булгакова. У цій сатиричній повісті показано трагедію “маленького” радянського чиновника Короткова, який нікому не потрібен, його нікому захистити від страшної, диявольської сили {“щось сіре з чорними дірами”), котра знищує все на своєму шляху. Образ Короткова можна порівняти з гоголівським Акакієм Акакієвичем (“Шинель”). У цьому творі виявилася характерна ознака художнього методу письменника – поєднання комічного і трагічного}

Роман “Біла гвардія”, п’єси “Дні Турбіних” і “Біг” (1925- 1928) складають трилогію про долі російської інтелігенції, їх поєднує образ центрального героя, в якому втілено духовні пошуки автора. У “Білій гвардії” Олексій Турбін трагічно сприймає події революції та громадянської війни, відчуваючи загрозу знищення духовності. Але він не тікає від дійсності, а намагається визначити своє місце у подіях, ставлячи перед собою питання: “Як бути? Як жити?”.

Однак у романі відповіді на них ще немає. У п’єсі “Дні Турбіних” Олексій Турбін уже все вирішив: для нього, як і для інших інтелігентів, не існує виходу – стріляти в свій народ він не може, тому шукає смерті й гине, рятуючи молодих юнкерів. У п’єсі “Біг” М. Булгаков показав, що могло б бути з Олексієм Турбіним, якби той не загинув під час громадянської війни і виїхав у еміграцію. Генерал Хлудов, головний герой “Бігу”, врятувався від більшовиків, однак душевний біль не вгамовується: жити в розриві з батьківщиною він не може, але прийняти її – криваву й жорстоку – також не в силі. Хлудов, як і Олексій Турбін, шукає смерті, йому залишається єдине – самогубство.

Письменник показав духовну драму інтелігенції, зруйнування культурних засад суспільства, порушення моральних принципів. У трилогії невипадково звучать мотиви світової класики (Й.-В. Гете, О. Пушкіна, Ф. Достоєвського, Дж.

Байрона та ін.) – як нагадування про втрачені гуманістичні цінності.

Життя і творчість М. Булгакова пов’язані з Московським художнім театром, але багато його п’єс було заборонено. Письменника переслідували протягом усього його творчого шляху. У 1926 р. після обшуку у квартирі було конфісковано рукопис повісті “Собаче серце”, яка до кінця 80-х років була заборонена цензурою. У 1928 – 1929 pp. зняли з репертуару сатиричні п’єси “Багровий острів” і “Зойчина квартира”.

У 1929 р. Сталін у відкритому листі до драматурга В. Біль-Бєлоцерковського назвав твори Булгакова “непролетарською літературою, яку необхідно знищити”. Фактично це був офіційний вирок письменникові, для якого відтепер були зачинені двері всіх редакцій.

У липні 1929 р. М. Булгаков звернувся до Сталіна з проханням дозволити йому виїхати за кордон, але воно залишилося без відповіді. Відчайдушним зойком людини, якій уже нічого було втрачати, став лист письменника до уряду СРСР, написаний 28 березня 1930 p., який свідчив про те, що автор його не відступив від своєї позиції й розпочав відкритий діалог із владою.

Тому невипадково проблема “митець і влада” стає головною у його творах 30-х років. Протягом 1928-1940 pp. M. Булгаков працював над романом “Майстер і Маргарита”, у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос, – про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу.

У 1931-1932 pp. до письменника прийшло нове натхнення, пов’язане з його коханням до О. Шиловської. їхні стосунки були складними і неоднозначними: вона мала свою сім’ю, М. Булгаков залишився без роботи. Але кохання виявилося сильнішим за обставини, і письменник насолоджувався миттю щастя, яке несподівано подарувала йому доля. Олена Сергіївна стала прообразом Маргарити у романі.

Проте жити письменникові залишалося зовсім недовго. У 1939 р. він закінчив п’єсу “Батум” про початок революційної діяльності Сталіна. На перший погляд, цілком безневинна, вона містила багато символів і натяків на жорстокий характер і бездушність Сталіна, його прагнення будь-якою ціною здобути владу. Певна річ, усі ці натяки були розгадані, що призвело до нищівної критики п’єси. Все це не могло не позначитися на стані здоров’я письменника.

10 травня 1940 р. його не стало. Він помер, так і не зробивши остаточної правки роману “Майстер і Маргарита” – свого духовного заповіту.

“МАЙСТЕР І МАРГАРИТА” (1928 – 1940)

Відомо шість редакцій роману. Спершу М. Булгаков хотів написати “роман про диявола” – сатиричну фантасмагорію в вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: “Чорний маг”, “Копито інженера”, “Жонглер з копитом”, “Син В “, “Гастроль (Воланда)”, “Інженер з копитом” тощо.

У 1931-1932 pp. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в 1937-1938 pp. з’явилася остаточна назва – “Майстер і Маргарита”.

У творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Показано духовну градацію суспільства у культурно-історичному контексті, людини й всього світу. Цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя Івана.