і
Україна багата на талановитих людей. Одним з найвідоміших та найславетніших її синів є Григорій Савич Сковорода. Він вів просте життя, проте саме він вказав нам стежку до щастя, злагоди та спокою – стежку сродної праці.
Спочатку варто розібратись, що собою представляє сродна праця. Відповідь треба шукати в самому слові. “Сродна” – “с роду”, тобто “з народження”. На мою думку, сродною працею можна назвати ту роботу, від якої людина отримує задоволення.
Це те, до чого в людини лежить душа, без чого неможливо уявити
Хто ж з них є щасливішим? На перший погляд здається, що Шершень. Чому? Бо він не гне спину, але користується готовим результатом (їсть мед, здобутий бджолами). Та ні, не все так просто.
Насправді щасливою й задоволеною життям є Бджола. Вона не тільки має мед, але при цьому вона займається улюбленою працею. “А без сього жити, навіть
Наприклад, творча особистість ніколи не буде щаслива, якщо не малюватиме чи писатиме вірші. Згадайте, як тяжко було Тарасу Шевченку в часи десятилітнього заслання, коли сам цар написав на його справі “Із забороною писати та малювати”. Історія знає багато схожих прикладів, та всі вони відображені в роботах Григорія Савича: байках, віршах та афоризмах. Треба шукати своє місце в житті, завжди щось робити, чимось займатись – саме тоді сродна праця ввійде в твоє життя й завжди приноситиме гарні плоди.
Бо “ніщо не втрачено, якщо не втрачено все,” – саме таке життєве кредо ми можемо перейняти у філософа, поета, педагога Григорія Сковороди.