Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері у кінці XV ст. Навчений знаннями у багатьох науках, самолюбна і розсудлива людина, він захоплюваний диявольською пристрастю до прекрасної циганки Эсмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її дістати: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається убити коханого нею капітана де Шатопера. У замаху звинувачують дівчину і засуджують її до смерті; Ф.
Пропонує їй бігти з в’язниці в обмін на задоволення його пристрасті, отримавши відмову,
З одного боку, в нім утілюється тип демонічного, одержимого пристрастю до жінки церковника, успадкованого від готичного роману; з іншого боку, своєю ученістю і незадоволенням нею він нагадує доктора Фауста. Ця остання сторона характеру зв’язує
З історико-культурною лінією роману Гюго; з одного боку, архідиякон утілює в собі темні і жорстокі сторони середньовічної культури(він займається алхімією і для поповнення своїх знань не гидує відомостями, здобутими його другом королівським прокурором при тортурах “чаклунів”), з іншого боку, саме в його вуста автор вкладає пророчу фразу “це уб’є те”(тобто “книгодрукування уб’є готичну архітектуру”), принципово важливу для історіософської концепції Гюго; нарешті, саме Ф.
Пише на стіні по-грецьки слово “рок”, що резюмує собою зміст романного сюжету про рокові пристрасті.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)