Повість Житель окраїни нашого сучасника Івана Олексійовича складається із шести частин. Головний герой повести – інженер Єфімов, житель окраїни, довготелеса людина зі слідами молодості на добродушній особі. Із самого дитинства Єфімов знав, що мир прекрасний, але чим старше він ставав, тим сутужніше було в це вірити. Один раз Єфімов сказав: Я люблю, і незабаром перед ним стояла з величезним букетом, у весільному платті, мила й чарівна Маша.
Через два роки після заміжжя вона народила сина, Коленьку.
Маша повернулася на роботу, у лікарню,
Тепер вона не випробовувала любов ні до сина, ні до чоловіка (простившему її), ні до кого б те не було. Пройшло три роки
Час не залікував щиросердечні рани. Махаючи пішла до психіатра, і маленький, зморщений як волоський горіх чоловічок пояснив їй, що любов – це слово, знак, що позначає те, чого немає. Психіатр виписує їй рецепти на таблетки, але помогающие це слово забути. З тих пор Маша розуміє, що своїм настроєм керувати дуже легко.
Коли їй
Один раз він не витримав і пішов у лікарню – побачитися з Женею. Єфімов намагається вмовити Женю женитися на Маші, говорить, що витрати по розлученню візьме на себе. Женячи спочатку дивується, а потім говорить, що тут працює недавно, а до нього був інший, але теж, Євгеній. Єфімов розуміє свою помилку і йому ніяково. Однак хірург говорить Єфімову, що все розуміє й дістає з ящика стола пляшку коньяку
Після двох пляшок коньяку хірург і Єфімов розуміють один одного з півслова й навіть разом їдуть в аеропорт – купити квитки в Париж… Після цього випадку душу інженера Єфімова довго прибувала в розладі, було жаль безглуздо витраченої енергії на помсту. Єфімов намагається стати алкоголіком – але не може звикнути похмелятися по ранках, хоче покінчити життя самогубством, але йому болісно хочеться жити, а думка про розлучення здається зрадництвом. Спроба Єфімова пояснити Маші, що вона хвора, обертається невдачею.
Махаючи з ним абсолютно згодна…
Один раз Маша відпрошується з роботи раніше – пролетів слух, що закупили швейцарський транквілізатор, а її таблетки давно закінчувалися. Махаючи йде в аптеку й згадує, що колись вона була маленькою дівчинкою… Потім ця дівчинка виросла, надійшла в інститут.
На третьому курсі зустріла несміливого провінціала Сашка, перша підставила губи для поцілунку, а після, злегка напоївши, уклала із собою на квартирі в подруги…. Сьогодні Маша вирішила нарешті-те вмовити Єфімова
Але коли вона намагається запропонувати чоловікові новий, дуже гарний препарат, його ока спалахують такою ненавистю, що Маша розжовує відразу дві таблетки. Єфімов купує на товкучці філософський словник, але навіть у ньому не знаходить відповіді на свої питання. Одна зі знайомих по роботі втягує його в семінари про Бога, що проходять на будинку
На семінарах Єфімов звичайно мовчить, сидячи в куті. Зненацька хтось розносить слух, що Єфімов – стукач, і семінаристи припиняють із ним спілкуватися. Житель окраїни, Єфімов, іде в церкву, але й церква не приносить заспокоєння. Коли один раз увечері він приходить у будинок, те вперше за довгий час бачить на особі Маші якоїсь емоції
З’ясовується, що транквілізатор і антидепресанти закінчилися, залишилося одна єдина таблетка… Махаючи звертається до Єфімова: Мені погано, Женя! Єфімов розуміє, що невідворотний Женя буде переслідувати їх все життя. Єфімов їде в лікарню до Жені, до того Жені, з ким колись пив коньяк і ледве було не полетів Впариж.
Коли він приходить, то бачить, що в ординаторській сидить інша лікар, а Женя, як йому пояснюють, розбився в машині, коли їхав на дачу… Єфімов бере таксі і їде туди, де зустрів смерть Женя. Вийшовши з машини, інженер дивиться на небо й думає про те, чому в Христа й Антихриста одне ім’я – Женя? Після всього Ефимова, що відбувся, відвозять у божевільний будинок.
Махаючи зворушливо піклується про нього й приносить фрукти. Почуває вона себе непогано, а для гарного настрою їй досить однієї таблеточки ранком і ввечері…
Так завершується повість Івана Алексєєва Житель окраїни
(1 votes, average: 5.00 out of 5)