Щавинский, співробітник великої петербурзької газети, познайомився з Рибниковим у компанії відомих петербурзьких репортерів. Убогий і жалюгідний штабс-капітан ораторствував, громлячи бездарне командування й звеличуючись – з деякою афектацією – російського солдата. Понаблюдав за ним, Щавинский помітив деяку подвійність у його вигляді. На перший погляд у нього була звичайна особа з кирпатим носиком, у профіль воно виглядало глузливим і розумним, а у фас – навіть зарозумілим.
У цей час прокинувся п’яний поет Петрухин, уп’явся
Ця думка зміцніла, коли Рибников спробував продемонструвати поранену ногу: нижня білизна армійського піхотного офіцера бути виготовлено із прекрасного шовку. Щавинский нагнувся до штабс-капітана й сказав, що він ніякий не Рибников, а японський військовий агент у Росії. Але той ніяк не відреагував
Журналіст навіть засумнівався: адже серед уральських і оренбурзьких козаків багато саме таких монгольських, з жовтизною, осіб. Але ні, розкоса, вилицювата особа, постійні уклони й потирання рук – все це не випадково. І вже вголос: . І Щавинский проспівав захоплений
Журналіст тоді спробував зачепити його патріотичні почуття: японець все-таки азіат, напівмавпа: – прокричав на це Рибников. Над ранок вирішили продовжити гульба в. Клотильда повела Рибникова на другий поверх. Через годину вона приєдналася до компанії, що незмінно утворюється навколо загадкового їхнього клієнта Леньки, зв’язаного, зважаючи на все, з поліцією, і розповіла про дивному своєму дст, якого прибулі з ним називали те генералом Ояма, те майором Фукушима.
Вони були п’яні й жартували, але Клотильде здалося, що штабс-капітан нагадує їй мікадо. Крім того, її звичайні клієнти бридко грубі. Пещення ж цього літнього офіцера відрізнялися вкрадливою обережністю й одночасно оточували атмосферою напруженої, майже звіриної пристрасті, хоча було видно, що він безумно утомився.
Відпочиваючи, він поринув у стан, схоже на марення, і дивні слова побігли з його губ. Серед них вона розібрала єдино їй знайоме: банзай! Через мінуту Ленька був на ганку й тривожних свистках сзывал городових
Коли на початку коридору почулися важкі кроки багатьох ніг, Рибников прокинувся й, підбігши до дверей, повернув ключ, а потім м’яким рухом підхопився на підвіконня й розгорнув вікно. Жінка з лементом схопила його за руку. Він вирвався й ніяково стрибнув долілиць.
У ту ж мить двері звалилася під ударами й Ленька з ходу стрибнув слідом за ним. Рибників лежав нерухомо й не пручався, коли переслідувач наліг на нього. Він тільки прошептав: .