Середина минулого століття, містечко з претензійною назвою Санкт-Петербург. Америка, де ні фабрик, ні залізниць, ні класової боротьби, а замість цього серед будиночків з городами бродять кури. Благочестива провінція, де тітка Поллі, поодинці виховує Тома Сойєра, не береться за різку, не підкріпивши свою тендітну строгість текстом з священного писання. Вимоглива провінція, де діти навіть під час канікул продовжують зубрити вірші з Біблії в недільній школі. Небагата провінція, де незнайомий хлопчик, у будній день прогулюється в черевиках, виглядає
Тут дуже заманливо буває втекти зі школи і покупатися в Міссісіпі, незважаючи на завбачливо пришитий тіткою Поллі комір сорочки, і якби не зразковий тихоня Сід – зведений брат, углядевшій-таки, що нитка на комірі змінила колір, все взагалі було б шито-крито.
За цю витівку Тома чекає суворе покарання – йому належить у свято білити паркан. Але виявляється, якщо вселити знайомим хлопчакам, що побілка паркану – велика честь і рідкісне розвага, то можна не тільки спихнути роботу на інших, але ще й стати власником цієї скарбниці з дванадцяти алебастрових
А між образою і примиренням в пориві відчаю та безнадійної образи можна піти в пірати, сколотивши зграю благородних головорізів з місцевого безпритульного Гекльберрі Фінна, з яким хорошим хлопчикам пресуворо забороняється водитися, і ще одного приятеля, вже з пристойної сім’ї.
Хлопчаки чарівно проводять час на лісистому острові Джексона неподалік від рідного Санкт-Петербурга, грають, купаються, ловлять неймовірно смачну рибу, уплітають яєчню з черепахових яєць, переживають жахливу грозу, віддаються розкішним пороків, на зразок куріння саморобних трубок з маїсу. Але з цього хлопчачого раю піратів починає тягнути назад до людей – навіть маленького бродяжку Гека. Том насилу вмовляє друзів дотягнути до запаморочливої сенсації – з’явитися, можна сказати, на власні похорони, на заупокійну службу за їхніми ж зниклим без вести душам.
До Тома, на жаль, із запізненням доходить вся жорстокість їх захоплюючій пустощі. А на тлі цих порівняно невинних катаклізмів розгортається неабияка кривава трагедія.
Як відомо, саме вірний засіб вивести бородавки – вночі відправитися на свіжу могилу поганого людини з дохлою кішкою, і коли за ним прийдуть чорти, жбурнути їм услід задубілі кішку зі словами: “Чорт за мерцем, кіт за чортом, бородавки за котом, – тут і справа з кінцем, все троє геть від мене! “Але замість чортів з’являються з бляшаним ліхтарем молодий доктор (в благочестивій Америці важкувато іншим способом розжитися трупом навіть для медичних цілей) і два його помічника – нешкідливий недотепа Меф Поттер і мстивий метис Індіанець Джо. Виявилося, Індіанець Джо не забув, що в будинку доктора п’ять років тому його виштовхали з кухні, коли він просив поїсти, а після того як він присягнувся відплатити хоч через сто років, його ще й посадили у в’язницю за бродяжництво. У відповідь на піднесений до його носа кулак доктор збиває метиса з ніг, напарник Індіанці Джо заступається за нього; в бійці, що зав’язалася доктор приголомшує Меф Поттера дошкою, а Індіанець Джо вбиває доктора ударом ножа, упущеного Меф Поттером, і потім вселяє йому, що це він.
Поттер, в нестямі убив доктора.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)