Зачароване місце Говорять що людина може подолати з нечистим духом. Не говорите цього. Захоче обморочити диявольська сила, то обморочить…
Мені було років одинадцять. Було в батька нас четверо Батько ще на початку весни повіз у Крим на продаж тютюн. Із собою він взяв трехгодовалого брата, а я, мати й два брати залишилися.
Дід засіяв баштан у самої дороги й перейшов жити в курінь. Дідові подобалося, що повз нього за день чумаків возів п’ятдесят проїде, а кожний щось може розповісти. Раз їхали мимо шість возів: старі знайомі діда Максима.
Сіли
А сам теж, хоч і старий, удержатися не може, так ноги й пританцовивают у нього. А потім не витримав, так як став танцювати дід на доріжці між грядками огірків. Але тільки дійшов до середини доріжки, і перестали ноги в нього підніматися.
Розігнався спочатку, дотанцював до того місця, і знову ноги стали дерев’яними.
“Бач, диявольське місце! бач, сатанинська мара! вплутається ж ірод, ворог роду людського!
” – А, шельмовский сатана! щоб ти подавився гнилою динею!.. – сказав дід А позаду хтось
Повернувся дід, а місце незнайоме, поле навколо, потім добре вдивився й довідався гумно волостного писарі. От куди затягла нечиста сила! Потім дід вийшов на доріжку, а осторонь від її на могилці спалахнула свічка.
Потім свічка потухла, а ледве далі від її зайнялася інша…
Дід вирішив, що тут скарб. Хотів відразу копати, так заступа із собою в нього не було. Помітив місце дід і пішов додому.
На інший день, до вечора, озброївшись заступом і лопатою, пішов дід до попова городу. Дійшов до місця, став дивитися: гумно є – голубник пропав, видний голубник – гумна немає. А отут дощ полив сильний Пішов дід додому.
Наступного дня, ідучи по своєму городі, дід ударив заступом на тій доріжці, де не танцювалося зі словами: “Прокляте місце!” І знову опинився на тім полі, де свічки бачив. Тепер у нього був заступ Побіг він до могилки й став копати. Земля м’яка, викопав він казан.
Дід говорив із собою, а довкола нього хтось по нескольку раз повторював його слова.
Дід вирішив, що це чорт, що скарб віддавати не хоче. – Чорт із тобою! – сказав дід, кинувши казан.
– На тобі й скарб твій! Кинувся був дід звідти бігти, а навколо тихо. Відвертав дід, схопив казан і бігти, що було духу.
І добіг він так до попова городу. А мати до вечора чекала діда, а його всі немає. Уже й повечеряли.
Вимила мати горщик і стала шукати, куди вилити помиї А отут по доріжці йде кухля. Мати туди й влила гарячі помиї.
Дід як закричить басом! Став він нам говорити, що тепер діти з бубликами будуть, скарб він відкопав Окрили казан, а там сміття й соромно сказати, що таке. З тих пор дід не вірить більше чортові. – И не думайте! – говорив він часто нам, – усе, що не скаже ворог добродії Христа, все збреше, собачий син!
У нього правди й на копійку немає! А почує дід, що десь неспокійно: – А ну-ті, ребятки, давайте хрестити! – закричить і нам. – Так його!
Так його! гарненько! – і почне класти хрести. А те місце, де не витанцьовувалося в городі, дід відгородив тином, і весь бур’ян і сміття скидало туди. От як морочить нечиста сила людини!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)