Конструктора Ліду Ромнич, на відміну від офіцерів і генералів, селять у недорогому готелі барачного типу разом із двома жінками; одна з них, життєлюбна Лора Сундукова, небайдужа до Теткину. Скворцову ж дуже симпатична Ліда, вона здається йому “самодостатньою жінкою”, і він починає за нею доглядати. Хоча й у Ліди чоловік і син, і в Скворцова дружина й син, вони випробовують взаємну симпатію. Ліда ж прагне “поженити” Лору й Теткина.
Місцевий художник, майор Тисячний, запрошує всіх на свої іменини. Шпаків ухаживет за Лідою Ромнич, ретельно
Потім і в Ліди, і в Скворцова з’явиться дивне відчуття, що за цією гультяйською манерою Сиверс приховує глибоку тривогу й непевність у собі, що з ним діється щось негарне, але так і не найдеться в них часу й слів поговорити з ним, задати “просте людське питання “Що з вами?” Пізніше з’ясовується, що майор Тисячний
Ліда йде скаржитися до генерала Гиндину, старому, самотньому, хворому людині. Він безумно радий її приходу, відразу виконує її прохання, довго розмовляє з нею. Ліда почуває, що генерал нездоровий, і дійсно він незабаром попадає в лікарню із третім інфарктом, де й умре, пішовши з життя раніше свого батька… А тим часом життя йде своєю чергою, і наступає час випробувань
Стрілянина йде по фюзеляжі літака, однак через сильний вітер, характерного для цих місць, ніяк не вдається потрапити в мету. Нарешті Шпаків попадає в баки, але взрыватель не спрацьовує. Щоб “зберегти коштовну мішень”, Шпаків вирішує витягти й знешкодити снаряд.
З ним іде й легковажний Теткин. Але їхня спроба не вдається: відбувається вибух, і в результаті Теткин одержує поранення
Лора й Ліда доглядають за ним. Поранення Теткина ще більше зближає його з Лорой, і вони остаточно вирішують одружитися. Наступає перше серпня – останній день відрядження. Майор Шпаків упаковує речі й збирається поголитися
У цей момент до нього раптом заходить Ліда Ромнич – попрощатися. Від несподіванки Шпаків ріже щоку бритвою. Виявляється, Ліда не їде, а залишається подольше.
Розстаються вони смутно й швидко. Шпаків летить додому й все думає, думає – найбільше, звичайно, про Ліду Ромнич, а також про дивного генерала Сиверсе й ще про те, що якби Теткин у ході випробувань загинув, те це була б “провина – ух, яка провина!”. Взагалі Шпаків раптово починає шкодувати про щось, що не вдалося сказати або зробити. Раніше він “якось переконаний був, що життя нескінченне й кожна помилка поправна.
А сьогодні зрозумів, і навіть не зрозумів, а шкірою відчув, що життя кінцеве, дуже навіть кінцева, і в ній усяке лико встроку.
Незабаром повернеться офіцер Шпаків додому, де чекає його добра, вічно любляча й вічно, що чекає дружина. От уже й рідна квартира… У прихожую вийшла дружина – “маленька, пухка, із гладко зачесаними назад волоссями
Опуклі очі сіяли дитячою радістю. Здивовано дивлячись йому в щоку, вона витерла руки фартухом і сказала тонко, на одному подиху: “Поголився, поквапився, порізався”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)