Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був патріотом, – За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом.
Бо та піч – не чужа, українська то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий. Запорозька то Січ, Тільки в форми прибрались вигідні.
Наші предки колись задля краю свого Труд важкий підіймали на плечі; Я ж умію тепер боронити його І служити, не злазячи з печі.
Еволюція значна зайшла від часів, Як батьки боронились війною, – Замість куль і шабель у нових діячів Стало слово гаряче за зброю.
Може,
Та мене почуття обов’язків своїх Потягає служити народу; Щоб на душу не впав мені зрадництва гріх, Я знайшов собі добру методу.
Так нехай же працюють словами й пером Ті, що мають дві шкури в запасі. І, розваживши так, я віддався цілком Праці тій, що єдина на часі.
На таємних думках та на мріях палких Я роботу народну обмежу; Та зате ж для добра земляків дорогих Я без мрій і хвилини не влежу.
І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі, Слово ж маю на те, щоб
До письменства я кличу, – звичайно, в думках, Щоб світило над нашою ніччю, Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках Я признав небезпечною річчю.
О країно моя! я зв’язав свій язик, Щоб кохати безпечно ідею; Але в грудях не можу я здержати крик У годину твого ювілею.
“Ще стоїть Україна! Не вмерла вона І вмирати не має охоти. Кожна піч українська – фортеця міцна, Там на чатах лежать патріоти”.
Слава ж нам! бо коли б дух народу погас, Не стерпівши свого лихоліття, То по йому хоч зо два примірники з нас Дочекають нового століття.
Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись, Її слід буде легко шукати: А щоб краще навік ті сліди збереглись, Буде зроблено з нас препарати.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)