Іронічні думки щодо псевдопатріотизму (за поезією В. Самійленка “На печі (українська патріотична дума)”)

I. Сатирична іронія вірша. (Саме гумор і сатиру обрав В. Самійленко, щоб підштовхнути читача до роздумів про справжній патріотизм, чесність, самовідданість, порядність та лицемірство, пристосуванство людини.)

II. Хто вони, ура-патріоти? (Ще давні мудреці стверджували, що справжній патріот той, хто здатен віддати своє життя заради батьківщини. Існують ще два типи громадян: ура-патріоти і не-патріоти. Перші люблять себе в Україні, своє місце – реальне чи уявне – в її долі, гадають, що тільки вони можуть її порятувати. Другі – не мають України

в собі. І ті, і інші не мають нічого спільного з істинними патріотами.)

1. Гумор і сатира – найбільш дієва зброя проти псевдопатріотів. (Так вважає поет В. Самійленко і доводить це своїм віршем “На печі (українська патріотична дума)”. Бо насправді там нічого патріотичного немає. Є тільки порожні балачки про Січ Запорізьку, про славне минуле, про те, як пращури боролися за волю.)

2. Піч як місце виголошення патріотичних промов. (Ліричний герой сатиричного вірша любить себе в Україні і свою піч в Україні:

Ба та піч – не чужа, українська то піч,

І думки надиха мені рідні…

Ура-патріотові вигідно

служити Україні, не злазячи з печі. Адже туди не дістануть ні кулі, ні шаблі. Звідти можна вести гарячі промови (та й то тихо, щоб не почув поліцай і не посадив до в’язниці). І взагалі у псевдопатріота є свій метод публічності:

Так нехай же працюють словами й пером

Ті, що мають дві шкури в запасі…

Тож залишається лежати тихо на печі і мріяти, мріяти, мріяти…

І у мріях скликаю численні полки

З тих, що стати за край свій охочі…

Ура-патріот закликає і митців, “щоб світило над нашою ніччю”, але сам і патріотичних книжок не бажає мати, бо небезпечно. Ось таке воно, нутро псевдопатріота.)

3. Художні засоби висвітлення теми патріотизму і псевдопатріотизму. (Серед арсеналу художніх засобів, якими майстерно володіє В. Самійленко, в патріотичній думі влучно використано іронію, порівняння, епітети, а також

Розповідь від першої особи, що підсилює сатиричний ефект вірша:

О країно моя! Я зв’язав свій язик,

Щоб кохати безпечно ідею;

Але в грудях не можу я здержати крик

У годину твого ювілею.)

Викривальне значення сатиричного вірша В. Самійленка. (Кожен любить Україну по-своєму. Хтось любить Україну, бо за неї гинули його предки.

Хтось – бо в ній має бути хороше. Хтось – за пісні, вишиванки. А хтось – тому, що любить себе, а звідси Україну як частку власного “я”.

Ця любов не має нічого спільного зі справжнім патріотизмом. У фінальній частині вірша автор викриває псевдопатріотизм, нещадно іронізуючи:

“Ще стоїть Україна! Не вмерла вона

І вмирати не має охоти.

Кожна піч українська – фортеця міцна,

Там на чатах лежать патріоти”.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Іронічні думки щодо псевдопатріотизму (за поезією В. Самійленка “На печі (українська патріотична дума)”)