Молода дівчина, Кэрол Милфорд, закінчує Блоджет-Коледж у Сент-Поле й роздумує про те, якому б шляхетному заняттю їй присвятити своє життя. Вона має намір у будь-якій справі, яким би не зайнялася, домогтися значних результатів. Спочатку вона рік працює в Чикаго, у міській бібліотеці, потім у публічній бібліотеці Сент-Підлоги. Один раз у гостях вона знайомиться з доктором Уилом Кенникотом з Гофер-Прери, невеликого містечка у дві-три тисячі жителів, і через якийсь час виходить за нього заміж.
Приїхавши в Гофер-Прери, Кэрол приходить у зневіру
В одязі, у манері триматися цих людей Кэрол бачить лише обтяжуючу провінціальність і зажатость. Серед них є й хазяїн галантерейного магазина Гарри Хейдок зі своєю дружиною Хуанитой, і хазяїн аптеки Дэйв Дайер із дружиною, і власник лісопилки Джэк Элдер, і перший багатій у місті Люк Доусон… Єдина розвагга, що ці люди дозволяють собі на подібних святах, залишається незмінним рік у рік: хтось розповідає той самий старий анекдот, іншої
Після подібних “розваг” чоловіка й жінки розбиваються по групках і ведуть звичайні в їхньому середовищі розмови, без тіні новизни: чоловіка розмовляють про машини, про справи, а жінки – про дітей і про кухню. Навіть плітки не дають достатніх тим для розмови. Час від часу мовчання, немов туман, заволікає кімнату
Потім приходить час вечері: сандвічі з курятиною, кекс, морозиво. Тепер в усіх є заняття й усі задоволені. Після вечері можна в будь-яку мінуту піти додому й лягти спати.
Кэрол бере в будинок служницю Би Серенсон, шведку, міцну й сміхотливу дівчину, який набридла робота на фермі і яка приїхала в Гофер-Прери одночасно з Кэрол. Незабаром молоді жінки, незважаючи на різницю в суспільному становищі, стають подругами
Кэрол хочеться переробити все містечко, воно смутно жадає мати кого-небудь, з ким вона могла б ділитися думками. Один раз до неї приходить мисс Вайда Шервин, учителька в середній школі, кілька років назад приїхала в місто працювати за контрактом і вже встиг зайняти в ньому видне місце завдяки своїй активній і діяльній натурі. Вайда стає для Кэрол другою подругою й ставиться до дівчини ледве покровительственно, оскільки старше дружини Кенникота років на десять і краще знайома з мешканцями містечка, його вдачами й проблемами.
Улаштовуючи новосілля у своєму будинку, Кэрол додає максимум зусиль, використовує всю свою винахідливість, щоб вечір пройшли весело й гості не нудьгували. Вона влаштовує ігри, шаради, пригощає гостей оригінальними блюдами, робить всі, щоб внести свіжий струмінь у манеру міської верхівки влаштовувати свята
Їй здається, що її задум удався, однак згодом з’ясовується, що її вечір породив лише заздрість у тих, хто не міг собі дозволити придбати таких меблів, яку купила Кэрол, невдоволення крамарів, що торгують меблями, тим, що придбала вона її не в них, і докори в зайвій екстравагантності й бажанні виділитися. Наступний улаштований кимсь вечір проходить так само нудно, як і всі попередні. З настанням зими Кэрол виявляє, що їй абсолютно нема чого робити: піти працювати їй, як дружині доктора, було б непристойно, з дитиною Кенникот поки не хоче поспішати.
Кэрол залишається лише почати давно задумані перетворення або настільки злитися з містом, щоб витратити свою енергію на відвідування церкви, освітнього клубу й гру в бридж у клубі “Веселих сімнадцяти”, що складається з молодих жінок, чиї чоловіки належать до верхівки міського суспільства. Потроху Кэрол починає відчувати деякий холодок у відносинах з жителями, які вважають її гордячкою й занадто великою модницею
Кэрол переживає й почуває себе самотньої. Їй здається, що б вона не робила, містечко нишком стежить за нею й обговорює її. Вайда, бажаючи розвіяти Кэрол, відводить її в освітній Танатопсис-Клуб, де жінки читають нові журнали й обговорюють поточні події, а також питання літератури, архітектури, домоведення. Кэрол приймає рішення “битися”, а не бути з’їденої й починає свої спроби переробити місто, розбудити його.
Вона пробує добути грошей у місцевих багатіїв на будівлю нової ратуші, нової школи й церкви, але в неї нічого не виходить. Усюди вона натрапляє на відсталість і внутрішній опір
Один раз Кэрол знайомиться з Майлсом Бьернстамом, водопровідником і пічником, якого в місті називають “червоним шведом” за живучий у ньому бунтарський дух. У момент щиросердечних сумнівів він підтримує Кэрол, радячи їй не обертати уваги на навколишніх, подібно тому, як чайку, що ширяє в небі, не обертає уваги на сгрудившихся на березі тюленів. Потроху відносини Кэрол з Гофер-Прери нормалізуються, що коштує їй чималих зусиль і деякого вдавання. У грудні в Кэрол відбувається серйозна розмова із чоловіком, їхня перша сварка, що все-таки дозволяє їй краще зрозуміти Кенникота, його устремління й таємні надії
У результаті весь наступний місяць Кэрол закоханий у чоловіка, як, імовірно, не була закохана ніколи колись. Зміцненню її почуття сприяє й те, що один раз вона присутня на операції, що у надзвичайно складних і небезпечних умовах проводить Кенникот. Однак через якийсь час її запал остигає, вона відчуває, що її чоловік занадто приземлений, занадто прив’язаний до своєї роботи, автомобілю, полюванню, до друзів і перепродажу земельних ділянок. Вона трохи остигає до чоловіка й навіть переселяється із загальної спальні в окрему кімнату
Якось один раз після чергової спільної поїздки із друзями за місто Кэрол вирішує організувати аматорський театр. Її задум підтримують багато хто ee знайомі. Після численних репетицій відбудеться спектакль, що вражає Кэрол бездарністю гри акторів, але все залишаються задоволені: актори самими собою, а глядачі тим, що побачили своїх знайомих у новому амплуа. Для Кэрол з театром покінчено. Їй знову нема чим зайнятися
У червні Би й Майлс Бьернстам, що доглядав за нею із зими, одружуються, і Кэрол втрачає своєї служниці й повірниці. Спадкоємицею Би стає літня мовчазна Оскарина, що ставиться до Кэрол по-материнському й береться за свої кухонні обов’язки так само ревно, як і Би. Через кілька місяців на Європу обрушується світова Війна, від якої Гофер-Прери спочатку содрогается в сладостном жаху, але потім знову затихає. Кэрол у цей час чекає дитини.
У неї народжується здоровенький хлопчик із прямою спинкою й сильними ніжками, якого називають Хью і який надає зміст її вялотекущему існуванню. До чоловіка її вже більше не тягне так, як колись.
Кенникот почуває себе занедбаним і попадає в любовні мережі Мод Дайер, дружини аптекаря, у якої негаразди із власним чоловіком. Час від часу Кенникот змінює Кэрол, хоча як і раніше любить тільки її одну. Кэрол же увесь свій час присвячує Хью, що дуже любить грати із сином Би, Олафом Бьернстамом.
Один раз, випивши води із зараженого колодязя, Би занедужує тифом і через кілька днів умирає. Для Кэрол це найтяжкий удар
Незабаром у місті з’являється нова особа: молодий, дуже гарний швед, кравець за професією, Эрик Вальберг. Кэрол відразу ж убачає в ньому індивідуальність, одухотворену натуру. Молоді люди знаходять, що в них багато загального, і починають часто зустрічатися.
Кэрол випробовує до нього таке почуття, що ніколи не випробовувала кмужу.
Піддавшись йому й жагучим мовленням Эрика, вона вже готова кинути чоловіка. Лише розсудливість і стриманість Кенникота допомагають йому переконати дружину не залишати сім’ю. Кэрол задихається в Гофер-Прери й разом із чоловіком змушена на півроку відправитися в подорож по узбережжю Америки.
Повернувшись, вона як і раніше відчуває, що не може більше залишатися будинку, де життя протікає по-старому, тому вона забирає Хью і їде Ввашингтон.
Там вона працює в “Бюро страхування від військового ризику”, спілкується із цікавими й знаючими людьми, живе повнокровним життям. Через рік після від’їзду дружини Кенникот приїжджає відвідати її й сина. На той час Кэрол устигає довідатися, що й тут є свої розчарування, що в пообідні годинники робота в конторі смертельно стомлююча, що будь-яка канцелярія повна інтриг і пліток, немов який-небудь Гофер-Прери. Вона довідається, що більшість жінок, що служать в урядових закладах, ведуть нездоровий спосіб життя, живуть у тісних комнатках і харчуються як потрапилося
Але вона довідалася також, що жінки, що служать, можуть знайомитися й заводити собі друзів і ворогів так само відкрито, як і чоловіка, і насолоджуватися блаженством, зовсім недоступним хатнім господаркам, – вільною неділею. Вона почуває, що ee робота пов’язана з турботами людей, неуважних по всій країні, є частиною величезних справ, не обмежених Головною вулицею й кухнею. Разом з Кенникотом і Хью вона на два тижні їде кморю.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)