Раптом він виявляється в похмурому дворі празького гетто, бачить своїх сусідів – чотирнадцятилітню рудоволосу Розину й людини із круглими риб’ячими очами й роздвоєною заячою губою – лахмітника Аарона Вассертрума, Розина намагається звернути на себе увага героя, за нею ревниво спостерігає один із братів-близнюків, рябий підліток Лойза (втім, і інший брат, глухонімий Яромир, теж одержимо пристрастю до Розине). Герой виявляється в себе в комірці. Вассертрум дивиться на стіни сусіднього будинку, що примикають до вікна героя. Що він може
Через какоето час через стіну, із сусідньої студії лунає радісний жіночий сміх. Герой відразу згадує, що його знайомий, актор-кукловод Цвак кілька днів назад здав свою студію “молодому важливому панові”, щоб той міг зустрічатися зі своєю дамою серця без спостерігачів
Жіночий сміх за стіною будить неясні спогади героя про один багатий будинок, де йому часто доводилося реставрувати дорогі антикварні речі. Раптово поблизу лунає пронизливий лемент, потім скрип залізних горищних дверей. У кімнату уривається бліда як смерть молода жінка, кричачи: “Майстер Пернат, заради Христа, сховайте мене!”
Атанасиус Пернат – отчого йому знайомо це ім’я? Колись давним-давно він переплутав свій капелюх із чужий (і вона довелася йому саме впору). На її білій шовковій подкладке золотими буквами було написане ім’я власника – “Атанасиус Пернат”. Герой знову відчуває себе Пернатому
До нього, граверові-реставраторові, приходить невідомий і приносить книгу, у якій потрібно поправити ініціал, зроблений із двох листиків тонкого золота. Пернат починає перегортати книгу, перед ним встають разючі бачення. Одне з них – сплетена в обіймах пара, на його очах що прийняло целокупную форму напівчоловіка-напівжінки, гермафродита, і сидяча на перламутровому троні в короні із цінної деревини
Опам’ятавшись від бачень, Пернат хоче знайти людину, що принесла книгу, але той зник. Пернат намагається – і не може – згадати його вигляд. Тільки представивши себе на його місці, Пернат почуває, що стає схожим на нього: безборода особа, опуклі вилиці, розкосі очі – так це ж Голем! Про Големе існує легенда
Колись давним-давно один рабин по канонах каббалы виготовив із глини штучної людини, Голема, щоб той допомагав йому як служка. Голем тягнув жалюгідне напівусвідомлене існування й оживав, тільки коли рабин вкладав йому в рот записку з магічними знаками. Один раз, коли він забув вийняти її, Голем упав у сказ і почав трощити все навколо.
Рабин кинувся до нього й вийняв папірець зі знаками. Тоді бовдур намертво звалився на землю. Говорять, що він з’являється в місті кожні тридцять три роки.
Пернат бачить себе у дворі, поруч із ним – студент Хароузек у потертому літньому пальто з піднятим коміром. Студент ненавидить лахмітника й запевняє Перната, що саме він, Хароузек, винуватий у смерті сина лахмітника, доктори Вассори, очного лікаря-шарлатана (Вассертрум же винить у цьому доктори Савиоли).
Савиоли – це ім’я молодого пана, що зняв кімнату поруч із коміркою Перната. Пернат одержує листа від жінки, що недавно врятував від лахмітника. Вона просить його овстрече.
Ангеліна – так кличуть жінку – пам’ятає Перната з дитинства. Зараз вона має потребу в його допомозі: лахмітник Вассертрум хоче довести захворілого доктора Савиоли до самогубства. Ангеліна замужем, вона боїться, що чоловік довідається про її зраду, і віддає Пернату на зберігання свою переписку Ссавиоли.
По сусідству з Пернатому живе Шмая Гиллель, архіваріус у єврейській ратуші, з дочкою-красунею Мириам. Мириам чиста душею й живе передчуваючи чудо, що перетворить життя. У той же час їй так дорого саме очікування, що іноді вона хоче, щоб чуда не відбулося
У своїх баченнях Пернат відчуває себе Големом, а Шмая Гиллель здається йому рабином-володарем, і це своєрідно офарблює їхні реальні взаємини. Пернат вирізує на місячному камені камею з портретом Мириам, що нагадує йому зображення древньої книги, що так схвилювала його. Пернат любить Мириам, але ще не усвідомлює цього, а перш ніж він зрозуміє, трапиться ще багато чого: зустрічі з Ангеліною, пропасні мовлення Хароузека, повні ненависті до Вассертруму (як з’ясовується, лахмітник доводиться йому батьком); підступи Вассертрума, у результаті яких Пернат попадає у в’язницю по неправдивому обвинуваченню; його містичне спілкування з Мириам, безліч його бачень, що відвідали…
Вийшовши з в’язниці, Пернат кидається шукати Шмаю Гиллеля і його дочка й бачить, що квартал знищений, іде реконструкція цього району міста. Пернат не може знайти й своїх друзів – кукловода Цвака, сліпого Нефтали Шафранека. Під час відсутності Перната вмер лахмітник Вассертрум, а студент Хароузек покінчив із собою на його могилі, заповівши третину достались від Вассертрума спадщини Пернату.
Пернат збирається витратити ці гроші на пошуки Шмаи Гиллеля і його дочки. А поки він знімає квартиру в єдиному не торкнутому реконструкцією будинку у всьому кварталі – у тім самому, де, по переказі, іноді бачили Голема. На Різдво, коли Пернат сидить у запаленої ялинки, йому є його двійник – Голем. У будинку починається пожежа.
Пернат спускається долілиць по мотузці, йому бачаться в одному з вікон Гиллель і Мириам, він радісно окликає їх… і зривається сверевки.
Раптом герой приходить у себе: він лежить на ліжку, в изножии якої пляма місячного світла. А Пернат – зовсім не його ім’я, воно написано на білій шовковій подкладке капелюха, що він напередодні переплутав зі своєї в соборі в Градчанах. Герой намагається пройти слідами Перната. В одному з кабачків поблизу він довідається, що той женився на Мириам.
Нарешті після довгих пошуків герой робить ся в будинку Перната біля “Стіни в останнього ліхтаря”, “де жодна живаючи душу не може жити”.
На двостулкових воротах – бог-гермафродит на перламутровому троні. Старий слуга, зі срібними пряжками на черевиках, у жабо й стародавнього покрою сюртуку, бере капелюх, і перед героєм у прольоті воріт з’являється сад і схожий на храм мармуровий будинок, а на сходах Атанасиус Пернат і Мириам. Мириам так само гарна й молода, як у сні героя, а особа Перната здається героєві власним відбиттям у дзеркалі. Вертається слуга й віддає героєві його капелюх
(2 votes, average: 3.00 out of 5)