Чигрине, Чигрине, Все на світі гине, І святая твоя слава. Як пилина, лине За вітрами холодними, В хмарі пропадає. Над землею летять літа, Дніпро висихає. Розсипаються могили. Високі могили – Твоя слава. і про тебе, Старче малосилий, Ніхто й слова не промовить, Ніхто й не покаже, Де ти стояв? чого стояв? І на сміх не скаже!!
За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра. засівали, І рудою поливали. І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродилось. Уродила рута. рута. Волі нашої отрута.
А я, юродивий,
Нехай же серце плаче, просить Святої правди на землі. Чигрине, Чигрине, Мій друже єдиний, Проспав єси степи, ліси І всю Україну. Спи ж, повитий жидовою.
Поки сонце встане. Поки тії недолітки Підростуть, гетьмани.
Помолившись, і я б заснув. Так думи прокляті Рвуться душу запалити. Серце розірвати. Не рвіть, думи, не паліте!
Може,
Може, зорю переліг той, А на перелозі. Я посію мої сльози, Мої щирі сльози. Може, зійдуть і виростуть Ножі обоюдні, Розпанахають погане, Гниле серце, трудне, І вицідять сукровату, І наллють живої Козацької тії крові. Чистої, святої.
Може. може. а меж тими Меж ножами рута І барвінок розів’ється – І слово забуте, Моє слово тихосумне, Богобоязливе, Згадається – і дівоче Серце боязливе Стрепенеться, як рибонька, І мене згадає. Слово моє, сльози мої, Раю ти мій, раю! Спи, Чигрине, нехай гинуть У ворога діти.
Спи, гетьмане, поки встане Правда на сім світі.
Т. Шевченкові довелося покинути Україну ще в п’ятнадцятирічному віці. Коли він отримав волю, освіту, роботу й повернувся на батьківщину, то був уражений у саме серце – там панувала ще більша неволя, кріпосницькі порядки стали ще жорстокішими, а славна гетьманська столиця Чигирин перетворилася в руїни, заросла травою. Забулися волелюбні козацькі традиції. Поет висловлює надію на те, що він своїм гарячим поетичним словом зможе “викувати до старого плуга новий леміш і чересло”, тобто розбудить громадську думку, спонукає до дії.
Йому хочеться, щоб до байдужої, “гнилої” крові влили живу, чисту, святу козацьку, яка розбудить волю. Він сподівається, що все-таки “встане правда на сім світі”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)