Пьер Менар – це людина, що вирішила написати заново “Дон Кихота”. Не переписати його, перевтілившись шляхом глибокого проникнення в культуру XVII в. у Сервантеса, а написати його слово за словом заново з погляду француза XX в. Вчасно його смерті йому вдається Завершити всього пари глав. Але вже сам факт існування подібної ідеї необратимо трансформує “Дон Кихота” в очах присвячених, і оповідач угадує інтонацію символіста М. в окремих образах тих частин роману, яких той не стосувався.
Цей трохи курйозний (особливо якщо враховувати
На перший погляд його строкатість припускає зусилля ерудованого дилетанта, особливо “насторожують” працю про вдосконалення шахів і іншої – про способи рішення апорії про Ахіллеса й черепаху. Можливість іншого тлумачення Творчості М. відкривають два філософських трактати, хоча, звичайно, одні назви, без розшифровки, говорять небагато. Різка й навіть трохи несподівана конкретизація творчого вигляду
Однак по-справжньому серйозність задуму М. надають його эстетические й філософські орієнтири – Новалис і Вільям Джеймс. Разом з тим двозначність оповідання й властиво образа головного героя підкреслює сам тон оповідання: маркірування “права” лексика в сполученні з іменами декількох учених дам не може не відкидати своєрідного світла на задум М. і його особистість, якщо згадати, що оповідання ведеться від імені одного з його однодумців і друзів
(2 votes, average: 3.00 out of 5)