Роман-балада В. Шевчука – незвичайний твір як за змістом, так і за формою. Тут можна знайти елементи естетики бароко й романтизму, образи – символи, сторінки, писані реалістично та імпресіоністично. Все це у Шевчука працює заради пошуків душевної гармонії, пошуків любові у широкому розумінні цього слова.
Герой естетики бароко – постать загадкова, дивакувата. Він любить усе земне і звичайне, невибагливе, але тягнеться до вічного і високого. Ідея естетики бароко полягає у пізнанні сенсу буття, в естетичному переживанні добра і зла,
Свій твір автор визначив у жанровому баченні як роман-баладу. Балада, як відомо, ліро-епічний поетичний твір про кохання з фантастичним, часто фольклорно-фантастичним, елементом. Заслуга Валерія Шевчука в тому, що він модернував літературний термін, об’єднав два жанри літератури. І це йому, як бачимо, вдалося.
Народнопоетичні традиції домінують у романі-баладі. В. Шевчук, як відомий дослідник давньої української поезії, щедро використовує і фольклорні
Є немало прикладів коли світова література зверталася до народного міфологічно-фольклорного мислення. Взагалі, народне фантастичне оповідання здавна приваблювало письменників як можливість побачити світ у двох вимірах – реальному і казковому. Українські письменники теж спробували свої сили у написанні фольклорно-фантастичного оповідання.
Вперше це зробив Самійло Величко, далі – Квітка-Основ’яненко, серед сучасників – Павло Загребельний, Євген Гуцало та ін.
Всі 13 новел роману-балади мають притчевий характер, що підсилює прихований зміст та алегоричність повчань у кожній із цих новел. Адже притча є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань автора і можливість прямо наставити читача у питаннях людської і суспільної поведінки.
Міфологічно-фольклорна образність у Шевчука – яскрава і вражаюча. Навіть смерть у романі може виглядати незвичайно і поетично. Так під час бою з німцями Микола хотів дістатися до найближчої скирти сіна, але: “Не дійшов туди тільки на десяток кроків. Застрочив кулемет і перерізав його, наче дерево.
Він зігнувся, наче хотів щось роздивитись у ногах, і побачив, що в ногах його горять зорі. Побачив себе на незнайомій синій дорозі й рушив повільно по ній до круглого прозорого тіла, яке засвітилося раптом попереду…”
Отой містичний лейтмотив синьої дороги синтезує вищі емоції і раціоналізм, рух у безмежність, спроби самопошуку. Мотив синьої дороги певною мірою перегукується з пошуком синього птаха у М. Метерлінка.
Дорога має велике смислове навантаження і в реальному плані роману. Піднімаючись крутою стежиною до будинку на горі недавній фронтовик Володимир навіть не підозрював, що від того підйому життя його круто зміниться, там він знайде спокій і душевну гармонію. Незважаючи на фізичний біль він підсвідомо змушував себе підніматися вгору.
Ще два мотиви звучать упродовж всього твору Шевчука – мотив самотності (її переживають усі герої роману, для одних це – прокляття, для інших – благо) і мотив блудного сина. Останнії! базується на біблійній притчі. Щоправда, у Шевчука суть притчі представлена більш глибоко і розгорнуто.
Автор передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення. Символ Дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, міцну основу, а дорога, яка веде геть від цього дому, – прокляття.
З-поміж низки відомих Шевчукових творів “Дім на горі”, за який автор отримав Антоновичівську премію, порушує тему відьомства в комплексі тематичних і жанрових стратегій та окреслює жанр химерної прози – такий собі український варіант магічного реалізму. Тут елементи готики виступають невід’ємною частиною поетики Валерія Шевчука, а готична вертикаль його твору наближає до розуміння вічних істин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)