9 КЛАС
УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
Т. ШЕВЧЕНКО
“Сини мої, гайдамаки…” (Відображення повстання 1768 р. у поемі Т. Шевченка “Гайдамаки”)
Події 1768 року знайшли палкий відгук у серці Кобзаря. Сміливі гайдамаки, їхнє жадання волі і палка любов до поневоленої бідноти – все цебуло близьким Шевченкові, саме тому в його поетичній душі народилася найбільша за обсягом серед його поем – “Гайдамаки”.
В основу поеми лягли реальні події, що мали місце на Правобережжі й уві йшли в історію
Любой до рідного краю, бажання волі, співчуття до пригніченого народу спонукали представників усіх верств до священної боротьби.
Реакційні письменники називали гайдамаків “розбійниками”, “злодюга ми”, а їх боротьбу – нікому
Оскільки Шевченко не був безпосереднім свідком Коліївщини, то він знаходить матеріали для твору у Народних переказах та наукових працях на історичну тематику.
Письменник захоплюється учасниками повстання – гайдамаками, називає їх своїми синами. Він радить їм:
Летіть в Україну, –
Хоч і лихо зустрінеться,
Так не на чужині.
Поет вболіває за них, як за рідних дітей, переймається їхньою долею:
Сини мої невеликі,
Нерозумні діти,
Хто вас щиро без матері
Привітає в світі?
Особливого забарвлення надає поемі той факт, що вона романтична за своєю суттю. Поет на тлі драматичних подій оспівує красу людської душі, цінність і непідкупність почуттів.
Головний герой поеми – повсталий народ, борець за волю і щастя матері України. А найяскравішим його представником у творі є Ярема Галайда. Болить душа Шевченка за Яремою, бо не судилося йому щастя, адже він – підневільний.
Сирота, якого нікому захистити, якого ніхто не підтримає в тяжку хвилину і якому ніхто не допоможе. Хоча душа юнака, як квітка до сонця, тягнеться до чистого і прекрасного. Він милується Дніпром, насолоджується співом пташки, щиро кохає Оксану-титарівну.
Та коли почалося повстання, Ярема, як і більшість обездолених, вирішує стати гайдамакою, боротися за волю, бо розуміє, що іншої дороги до кращої долі немає. Він поступається власним почуттями перед прагненням вибороти народові щастя.
Ярему-месника вороги бояться, він лякає їх своєю силою та хоробрістю:
А Ярема – страшно глянуть –
По три, по чотири Так і кладе.
“Сизим орлом” називає у своїй пісні кобзар Волох Максима Залізняка – одного із керівників повстанців. Він був для гайдамаків як рідний батько. Міг Максим навести жах на шляхтичів у бою, але й міг у годину відпочинку пожартувати, пісні заспівати, а то й гопака вдарити, щоб аж земля двигтіла.
За це повстанці надзвичайно любили свого ватажка.
Другим ватажком повстання був Іван Гонта, якого гайдамаки поважали за безмежну відданість народові, за хоробрість. Із цим образом пов’язана одна із найромантичніших і найтрагічніших сцен поеми – убивство Гонтою своїх малолітніх синів-католиків. Цим він ще раз довів свою вірність присязі, вірність народові. У душі батька стільки горя й туги, що, здається, вони переливаються із сторінок поеми у наші серця.
По всій Україні палали пожежі, огортаючи панські маєтки густим чорним димом. На боротьбу стала вся країна, старі й малі взяли в руки зброю, навіть жінки ” з рогачами пішли в гайдамаки”. І хоча ця боротьба не увінчалася успіхом, та це була одна з найяскравіших сторінок історії України. Вогонь сердець гайдамаків іскорками передався в серця наступних поколінь, нагадуючи їм про необхідність боротися за краще життя.
А коли Шевченко говорить, що все замовкло в Україні, він все одно вірить, що Україна ще “загомонить”, прокинуться люди, настане час, коли життя буде щасливе. Так, Шевченко вірить, бо й справді, що то за батько, який не бажає щастя своїм дітям…
(2 votes, average: 3.00 out of 5)